Банер

Новий номер

№14(309) липень 2015



	 

	Контроль на соняшнику

	обкладинка

	зміст

	купити електронну версію
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Правові питання утримання коней в особистих селянських господарствах

altУ редакцію надійшло запитання від наших читачів:
Просимо Вас надати роз’яснення щодо нормативних актів про утримання коней у приватному господарстві: які необхідно для цього мати документи, довідки? Важливим також є питання обов’язків власника щодо безпеки тварин.
 
Утримання коней та іншої худоби в особистих селянських господарствах регулюється Законом України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р., «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006 р., «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 4 червня 2009 р., «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р., «Про племінну справу в тваринництві» в редакції від 21 грудня 1999 р., підзаконними нормативно-правовими актами.
 
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать сільськогосподарські та свійські тварини, зокрема коні, птиця та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону. Особи, які ведуть особисті селянські господарства, зобов’язані дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства.
 
altЗаконом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що умови утримання коней повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності тощо. Місце утримання коней має бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.
 
Особа, яка утримує коня, зобов'язана забезпечити своєчасне надання йому ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов'язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.
 
При транспортуванні коней повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення коней, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні коней мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин. Правила транспортування тварин затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. № 1402.
 
З метою запобігання жорстокого поводження із сільськогосподарськими тваринами у технології отримання від тварини продукції (доїння, стрижка, відгодівля тощо) не допускається застосування больових і травмуючих прийомів. При розведенні коней із застосуванням біотехнологічних і генно-інженерних методів не допускається зміна породи і зовнішнього вигляду тварин, якщо така зміна може призвести до страждань останніх.
 
Законом України «Про ветеринарну медицину» передбачено, що особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов'язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім'я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду.
 
altЮридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням та обігом тварин, для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя мають право одержувати від державних органів ветеринарної медицини, інших державних установ ветеринарної медицини, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про епізоотичний стан території обслуговування; оскаржувати до відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини або до суду рішення і дії посадових осіб державних органів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини та інших осіб, уповноважених на виконання певних функцій.
 
У той же час фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов'язані:
  • забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню. Перелік особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1006;
  • виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт із хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів;
  • негайно інформувати державного інспектора ветеринарної медицини, уповноваженого лікаря ветеринарної медицини або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива;
  • перед переміщенням тварин із потужностей (об'єктів), де вони утримуються, отримати від державного інспектора ветеринарної медицини дозвіл на їх переміщення;
  • вести облік кожної продуктивної тварини стосовно придбання та застосування ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів та зберігати ці записи не менше трьох років;
  • сприяти державним інспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лікарям ветеринарної медицини у виконанні службових обов'язків;
  • на вимогу державних інспекторів ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини надавати зразки неїстівних продуктів тваринного походження для проведення відповідних досліджень.
 
Власники коней зобов’язані охороняти здоров'я та благополуччя тварин шляхом:
  • забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги та умови, що мають забезпечуватися на потужностях для утримання тварин;
  • забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою;
  • застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров'я тварин;
  • своєчасного звернення за послугами лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин;
  • використання ветеринарних препаратів згідно з вказівками лікаря ветеринарної медицини;
  • недопущення жорстокого поводження із тваринами;
  • забезпечення належних транспортних засобів для переміщення тварин.
 
altТварини, що надходять до стада з інших потужностей (об'єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов'язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.
 
Порядок та умови вжиття ветеринарно-санітарних заходів з метою запобігання захворюванням коней визначні у Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропроду України 25 січня 2000 р. № 4, Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропроду України 25 січня 2000 р. № 4, Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною анемією коней, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропроду України 25 січня 2000 р. № 4, Інструкції щодо профілактики та боротьби з сапом тварин, затвердженій Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 21 жовтня 2010 р. № 449, Інструкції з профілактики та боротьби з туберкульозом тварин, затвердженій Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 3 вересня 2009 р. № 316, Інструкції з діагностики, профілактики та ліквідації трихінельозу тварин, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропроду України від 3 серпня 2007 р. № 79, Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 грудня 2004 р. № 142, Інструкції щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин, затвердженій Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 грудня 2004 р. № 142 тощо.
 
Власники коней повинні доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставки) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів.
 
altНа власників коней покладено обов’язок виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать. Згідно із Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» ідентифікація – це процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин.
 
Для ідентифікації та реєстрації тварин юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність із розведення та утримання тварин, зобов'язані подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; самостійно ідентифікувати тварин та вести їх облік; здійснювати переміщення з ідентифікаційними документами, проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин. Порядок ідентифікації коней детально врегульовано Положенням про ідентифікацію та реєстрацію коней, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 р. № 496.
 
Ідентифікації і реєстрації підлягають усі коні, які перебувають, розводяться або утримуються на території України. Ідентифікація і реєстрація коней запроваджується з метою:
  • підтвердження права власності на коней; охорони території України від епізоотичних захворювань;
  • контролю за санітарним станом виробництва, якістю і походженням продукції конярства;
  • оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо ветеринарно-санітарного контролю, попередження (профілактики), лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;
  • одержання оперативної і надійної інформації про поголів'я коней щодо статі, віку, породи та місцезнаходження для поліпшення системи управління і прогнозування розвитку галузі конярства;
  • контролю за переміщенням коней у середині країни, при їх експорті та імпорті;
  • оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у конярстві, підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;
  • забезпечення індивідуальної ідентифікації кожної тварини.
 
Ідентифікація та реєстрація коней включає:
  • оформлення замовлення;
  • графічний та письмовий опис відмітин і прикмет, присвоєння ідентифікаційного номера і клички;
  • генетичну експертизу походження (для племінних коней);
  • електронне маркування коня мікрочипом (за бажанням власника);
  • облік ідентифікованих коней у господарстві;
  • реєстрацію ідентифікованих коней (для племінних тварин) у державній книзі племінних коней відповідної породи;
  • реєстрацію коней у Реєстрі тварин;
  • оформлення і видачу паспортів коней, паспортів віслюків/мулів/лошаків;
  • реєстрацію у Реєстрі тварин і паспорті коня, паспорті віслюка/мула/лошака інформації про зміну власника, господарства, ідентифікаційних даних коня, падіж (загибель), забій та утилізацію тварин.

 


Є ЗАПИТАННЯ ДО ЮРИСТА?

Пишіть нам:

04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, "Агробізнес Сьогодні"

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

   

Опубліковано в журналі

№14(237) липень 2012

Cхожі статті

Застосування пестицидів в Україні: правове регулювання
Всім назад у колгосп, чи нова формула сільгоспкооперативу
Поле для тварин. Правове
Державні форвардні закупівлі зерна: особливості правового регулювання
Як отримати інформацію з Держреєстру речових прав на нерухоме майно?
Самовільне зайняття земельної ділянки: юридична консультація
Насінництво та розсадництво: новели правового регулювання