Банер

Як запустити зелений конвеєр

Зелена свіжа трава — це природній фізіологічний основний корм жуйних тварин, який вони споживали, будучи у дикому стані шляхом спасовування при вільному переміщенні і можливості вибору певних ботанічних видів відповідно до потреб, смакових якостей, фази розвитку рослин тощо.

 

Як організувати годівлю зеленими
кормами у сучасних умовах?
При інтенсивному веденні сільського господарства і галузі тваринництва, зокрема, в сучасних умовах у силу різних причин такий спосіб утримання є непридатним і просто неможливим. По-перше, в процесі одомашнення і селекції набули величезних змін самі тварини та рівень їх продуктивності: тривалість лактації триває 280–320 днів/ на рік; рівень продуктивності збільшився у десятки разів; зникла сезонність отелень тощо. По-друге, в результаті інтенсивного ведення землеробства майже повністю відсутні природні кормові угіддя — луки і пасовища. Розораність земель у зоні Степу і Лісостепу України становить 80–90%. По-третє, все більше відчувається зміна клімату, що у поєднанні з антропогенним чинником істотно впливає на видовий склад трав’янистих рослин.

Усе це разом призводить до необхідності використання орних земель для виробництва кормів. Разом з удосконаленням методів консервування кормів значення зеленої маси як незамінного корму зменшувалось. Зелені корми були і залишаються найбільш повноцінними при годівлі жуйних тварин. Проте те, що стосується економіки й організації виробництва, свідчить про необхідність переходу тваринницьких комплексів на цілорічну годівлю збалансованими раціонами, що складаються із консервованих кормів, високої якості, а зелену масу слід використовувати як сезонну вітамінну підгодівлю, що сприяє оздоровленню тварин.

Налагодити безперебійне
надходження кормів доброї якості
Головна проблема, що виникає при літній годівлі ВРХ зеленими кормами в приміщенні, це безперебійність їх надходження при незмінному рівні поживності. Тривалість використання одного компоненту зеленого конвеєру становить приблизно 15–20 днів, що обумовлено фізіологічним старінням рослин, збільшенням у їх складі клітковини та різким зниженням загальної поживності. Виникає необхідність починати збирання не в оптимальні строки, що забезпечують максимальний вихід кормів за поживністю, як це робиться при заготівлі консервованих кормів, а за 7–10 днів до цього та використовувати їх ще протягом такого ж періоду після настання оптимальних строків. Це веде до значно меншого виходу корму як за поживністю, так і за фізичною масою, що, своєю чергою, впливає на показники собівартості.

На сьогодні при розробці технологічних карт і проведенні розрахунків вирощування кормових культур твердження про те, що зелені корми є найдешевшими, актуальне тільки при вирощуванні багаторічних трав другого-третього років життя. Тоді як силос із кукурудзи молочно-воскової стиглості має нижчу собівартість, ніж зелена маса цієї культури при використанні її у зеленому конвеєрі. А величина собівартості зеленої маси однорічних трав взагалі сягає рівня вирощування коренеплодів.
 

Другий чинник, який ускладнює організацію годівлі зеленими кормами при згодовуванні їх у годівницях, полягає у тому, що польові кормові культури зеленого конвеєру, змінюючи одна одну у часі, суттєво відрізняються за своїми характеристиками, такими як хімічний склад, обводненість (вміст сухої речовини), вмістом енергії тощо. Виникає необхідність балансування кожного виду зеленого корму, що надходять протягом нетривалого періоду. Різка ж зміна кормів призводить до порушень рубцевого травлення, зниження апетиту і поїдання раціону, та як наслідок, до зниження продуктивності. Тому вирощування кормових культур у сумішках — це захід, який викликаний необхідністю балансування основного корму за поживністю, а не як такий, що призводить до збільшення урожайності.

Проте запровадження літньої годівлі зеленою масою, навіть при зниженні показників економічної ефективності, є вимушеним заходом, якщо рівень якості основних консервованих кормів у господарстві не дозволяє виключити з раціонів коренеплоди, тривалість використання яких, без наявності спеціальних сховищ, становить 4–5 місяців.

Тривалість періоду
використання зелених кормів
Цей період у зоні Степу України за відсутності системи зрошення залежить від кліматичних умов, які останнім часом зазнають все більших змін у бік зменшення кількості опадів при їх нерівномірному випадінні та значному підвищенні середньодобових температур. При плануванні надходження зеленої маси і підборі необхідних кормових культур першочерговою вимогою є відповідність їх ґрунтово-кліматичним умовам зони розташування господарства. Тому запровадження пожнивних та поукісних посівів у системі зеленого конвеєру у зоні Степу без зрошення є недоцільним і необґрунтованим. Використання озимих форм капустяних культур (ріпак, свиріпа, перко), які дають змогу розпочати годівлю зеленою масою у найбільш ранній весняний період, також не може гарантувати стабільного отримання необхідної кількості зелених кормів.

До культур, що можуть забезпечити стабільне надходження зелених кормів у зоні Степу без зрошення, належать: озиме жито в сумішці з викою мохнатою; озима пшениця з викою, багаторічні трави (сумішка люцерна + еспарцет + стоколос безостий) двох укосів і одного підкосу; яра сумішка овес + горох; сумішки кукурудзи гібридів різних груп стиглості і високорослих пізньостиглих сортів сої висіяних у три строки, та використання частини площі такої сумішки останнього строку сівби до настання фази воскової стиглості.

У таблиці 1 представлена графічна модель запропонованого нами зеленого конвеєра. Найбільш ранній корм у ньому забезпечує сумішка озимих кормових культур озиме жито + озима вика. Термін її використання починається із 15 квітня і триває 20 днів, закінчуючись 5 травня. Початок використання цієї сумішки у зоні Степу, за різними літературними джерелами і довідниковими даними, припадає на дещо пізніші строки — 25 квітня, 10 травня.
 
Таблиця 1. Графічна схема зеленого конвеєра для годівлі ВРХ у зоні
північного Степу без зрошення тривалістю 135 днів
 

Проте з урахуванням змін погодних умов в останні роки, а саме зміщення строків початку відновлення вегетації, інтенсивності наростання середньодобових температур у ранньовесняний період, слід орієнтуватись на середину другої декади квітня. Так, середня за останніх шість років температура повітря в останньому місяці календарної зими підвищилась на 2,2 ºС порівняно з середньобагаторічним показником, у березні — на 2,3 ºС, у квітні — на 2,7ºС (табл. 2.). Величина середньодобової температури у третій декаді березня за останні 6 років становить 5,3 ºС. На цей період і припадає настання відновлення вегетації. До середини другої декади квітня, середньодобова температура якої становить 10,5 ºС, проходить близько 25 днів. За цей час рослини добре вкорінених озимих культур, активно використовуючи осінньо-зимові запаси ґрунтової вологи, входять у фазу вихід в трубку у злакових та стеблування у бобових. Висота стеблестою сумішки озимого жита + озимої вики на цей час становить 40–45 см. У цей момент і необхідно починати період впровадження зелених кормів цього компоненту конвеєру.
 
Таблиця 2. Середньодобова температура повітря у ранньовесняний
період (за даними метеопосту КДСГДС НААН)
 

З 5 по 15 травня використовується озима сумішка пшениці і вики мохнатої. Введення у систему зеленого конвеєру цих двох озимих сумішок із бобовим компонентом дозволяє забезпечити худобу збалансованими зеленими кормами у ранньовесняний період тривалістю 30 днів, коли запаси коренеплодів вичерпані, а багаторічні трави ще не вступили у фазу укісної стиглості.

Використання багаторічних трав у системі зеленого конвеєру завдяки багатоукісності, високій урожайності і найнижчій собівартості зеленої маси повинно бути основою при плануванні літньої годівлі зеленими кормами. При використанні багаторічних трав на зелений корм висівати їх необхідно у сумішці. Зелена маса з посівів люцерни у чистому вигляді не придатна для годівлі жуйних тварин, оскільки містить велику кількість надлишкового протеїну при невеликому вмісті легкоперетравних вуглеводів. При використанні такого корму як основного під час літньої годівлі його просто нічим збалансувати. У рубці корів утворюється велика кількість аміаку і масляної кислоти, спостерігається депресія травлення, що згодом призводить до виникнення метаболічних хвороб. Вирощування люцерни в сумішці зі злаковим компонентом — стоколосом безостим та еспарцетом піщаним дозволяє збільшити у зеленій масі вміст легкоперетравних вуглеводів і, таким чином, покращити цукро-протеїнове співвідношення. Крім цього, дані наукових досліджень свідчать, що урожайність такої трикомпонентної сумішки суттєво вища, ніж в одновидових посівах цих трав.

Добра отавність люцерни і стоколосу дозволяє застосовувати на посівах цієї сумішки систему підкосів, яка забезпечує надходження молодої зеленої маси у різний час і при цьому збільшується період її використання. Рано на весні поле з багаторічними травами, призначене на використання у зеленому конвеєрі, ділять на 3 ділянки з урахуванням урожайності, попередньо провівши огляд стану рослин після перезимівлі, підрахунку густоти рослин і щільності стеблостою (кущистості). Починають використовувати зелену масу з першої ділянки при висоті травостою 25 см — головна умова, щоб косарка могла зібрати стеблостій. Через 10–12 днів після підкошування на першій ділянці травостій багаторічних трав починають підкошувати на другій за висоти рослин 30–40 см. Потім перший укіс проводять на третій ділянці і використовують її впродовж 12–15 днів до початку цвітіння. Після цього користуються зеленою масою другого підкосу з першої ділянки, а потім з другої. Другий укіс отримують спочатку з третьої, а тоді з першої і другої ділянок.

Для закриття так званого «вікна» у часі надходження зеленої маси, що утворюється між використанням багаторічних трав першого укосу і сумішкою кукурудзи з соєю першого строку сівби, ми пропонуємо яру сумішку вівса з горохом, яка відзначається високим вмістом енергії, засвоєного протеїну і цукру. Скошувати її на зелений корм можна впродовж 15 днів без зниження кормової цінності, на відміну від сумішки ячменю з горохом, у якій відбувається швидке старіння злакового компоненту, внаслідок чого тривалість її використання не може бути більшою за 7–8 днів.

Олег ГАЙДЕНКОвчений секретар; завідувач
науково-технологічним відділом селекції,
насінництва і трансферу інновацій,
канд. техн. наук, с. н. с.
Сергій ЧИПЛЯКАс. н. с. лабораторії
біоадаптивних технологій в АПВ
Максим ПОДЛЄСНИЙм. н. с. лабораторії
біоадаптивних технологій в АПВ
Кіровоградська ДСГДС НААН
   

Опубліковано в журналі

№9(352) травень 2017

Cхожі статті

Альтернативні способи утримання курей
Показники мікроклімату різних типів приміщень при утриманні телиць
Річні норми заготівлі кормів
Переваги перепільництва
Актиномікоз - небезпека з грубих кормів
Чим і як?
Якість молозива та здоров’я теляти