Економічне значення

Вирощування сої в Україні лише нещодавно стало традицією. За останні десять років урожайність сої в середньому становила 1,25 т/га (див. рис. і табл.). Як показує міжнародне порівняння, могло б бути досягнуте і подвоєння цього показника. Для описаних тут добрих місць розташування виходять з потенціалу врожайності у 3,3 т/га. На менш сприятливих місцях очікують відповідно 2,8 т/га та 2,3 т/га.

Врожайність сої в міжнародному порівнянні (т/гa)

Джерело: FAO
Біологічні особливості
         Соя -- вимоглива до світла і тепла культура. Насіння сої починає проростати за температури +8-10˚С, проте сходи найшвидше з’являються при температурі +18-20˚С. Оптимальна температура росту її розвитку +18-25˚С. Сходи сої витримують короткочасне зниження температури до -2-3˚С і навіть трохи нижче. Важливо, щоб збереглися сім’ядолі, тоді ріст продовжується до нових бруньок, які розвиваються біля їх основи, в разі загибелі центральної точки росту головного стебла. Ці ж температури у фазі трьох-чотирьох справжніх листків спричинюють загибель рослини. Однак тривалі приморозки з температурою -2,5˚С і нижче шкідливо впливають на сходи сої.
Сорти сої, створені в далекосхідних районах Азії в умовах вологого клімату, вимогливі до вологи і малостійкі до посухи. Оптимальною для них є погодна ситуація, коли протягом трьох найтепліших місяців випадає 300-350 мм опадів, хмарність у середньому становить 60-70% і вологість повітря 70-75%.
Навпаки, для сортів, районованих у степовій зоні, оптимальною кількістю літніх опадів є 200 мм, а життєвим мінімумом -- 75 мм. Відносна посухостійкість сої залежить від здатності довго витримувати тимчасову нестачу води та високу температуру повітря і ґрунту. Вимоги сої в різні фази вегетації неоднакові. Для проростання насіння різних сортів сої потрібно вологи 90-160% ваги насіння. Для швидкого вбирання води насінням під час пророщування мають значення вологість ґрунту і його температура. Повне набухання насіння за оптимальної вологості при +30˚С спостерігається через 24 години, +15˚С -- через 48, +10˚С -- 62 години.
Соя характеризується сильною залистяністю і високою асиміляційною активністю. Ступінь залистяності -- характерна сортова ознака. У сої, як і в інших культур, видалення з рослини частини листків під кінець вегетації прискорює достигання.
Молоді листки одержують продукти фотосинтезу від старих, поки ще мають невелику робочу поверхню. При достатній поверхні продукти фотосинтезу перестають надходити в молоді листки від старих навіть тоді, коли в цьому є потреба. У фазі плодоутворення на рослині напрям переміщення асимілянтів різко змінюється. З появою перших бобів асимілянти починають надходити до них і лише частково -- до молодих листків і точок росту.
Продукти фотосинтезу від кожного листка йдуть лише до тих бобів, які розміщені в його пазусі. Цим можна пояснити той факт, що з втратою листка відповідного вузла (як це буває в разі пошкодження листогризучими комахами) відпадають боби, що особливо помітно в загущених посівах. З розвитком більшості бобів приплив асимілятів до молодих листків та точок росту припиняється.

Рецензент:
С.М. Бабич, канд. с.-г. наук

ПОПЕРЕДНИКИ. МІСЦЕ В СІВОЗМІНІ
РАЙОНОВАНІ СОРТИ ТА ГІБРИДИ
ОБРОБІТОК ГРУНТУ
ВИКОРИСТАННЯ ДОБРИВ
СІВБА
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
БОРОТЬБА З БУР'ЯНАМИ
ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ І ШКІДНИКІВ
ЗБИРАННЯ
ПІСЛЯЗБИРАЛЬНА ДОРОБКА, ЗБЕРІГАННЯ
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ