Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Передчуття кінця мораторію

Коли і як знімуть заборону на вільний продаж земельних угідь? Вже з 1 січня 2018 року Уряд має намір запустити ринок земель сільськогосподарського призначення. Цій темі і пов’язаній з нею проблемі кредитування та інвестицій було присвячено IV Міжнародну конференцію аграрних інвесторів і виробників «АгроІнвестФорум-2017».

 

Захід пройшов 27 квітня у столичному експоцентрі «АККО Інтернешнл» під назвою: «Ринок землі за сценарієм Уряду — хто заробить, а хто залишиться ні з чим?». Українські аграрії, експерти, урядовці, юристи, фінансисти, народні депутати обговорювали різні законопроекти та сценарії земельної реформи. Відбулася масштабна дискусія, яка об’єднала загалом 748 учасників. Кому перейде у власність українська земля у підсумку земельної реформи? Чи зможуть українці отримати за неї добру ціну, і як зрозуміти, що ціна таки справедлива? Які перспективи чекають на аграрний бізнес, котрий звик жити орендою паїв і використанням «нічийних» сільгоспгектарів? В обговоренні взяли участь як противники, так і прибічники продовження мораторію. Земля для українця — щось сакральне, надлюдське. Тому коли обговорюються земельні питання, рідко коли обходиться без пафосу. Але це й засіб агровиробництва, і тому не зайве було б подивитися на проблему без емоцій, усебічно.

Жахи моментального запуску
«Змінюється ситуація у нашій країні, а правила гри досі незрозумілі, я хвилююсь за своє господарство… Більшість розуміє, наскільки небезпечним є продаж українських земель», — так думає Микола Олицький, голова правління СВК «Лабунський» (Хмельницька обл.).

«Ринок землі не слід запускати моментально… Перехідний період має становити 5 років, ринок повинен вводитися з 2024 року», — каже заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Михайло Соколов. З його слів, цю думку поділяють Всеукраїнська аграрна рада, Асоціація виробників молока, асоціація «Свинарі України», Українська аграрна конфедерація, асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), Асоціація фермерів і приватних землевласників України. Тобто ми побачили нарешті консолідоване фахове аграрне лобі. І почули його думку. «Сьогодні в залі зібралися люди, які працюють на землі, в аграрному секторі. Загальний земельний фонд присутніх — 2,7 млн га», — повідомив Андрій Дикун, голова ВАР. Додамо, що цей фонд в основному орендований. А взагалі в Україні — близько 40 млн га ріллі, з яких 10,5 млн га перебувають у державній власності і використовуються часом вкрай неефективно. Ще маємо 4 млн індивідуальних домогосподарств, які теж працюють в аграрній сфері і виробляють помітну частину агропродукції (наприклад, 95% усієї картоплі) і 7 млн власників паїв.

Усі зацікавлені сторони констатують численні негативні тенденції на ринку землі. Це і корупційні механізми продажу ділянок в обхід мораторію. Це озброєне рейдерство. Проблеми використання невитребуваних земельних паїв, відумерлої спадщини, земель державної колективної власності… Є точка зору, що поки не поборемо ці страхіття — мораторій припиняти не можна. Протилежна думка така: ці жахи саме і породжені відсутністю чіткої власності на землю.

На форумі провели голосування. Щоправда, свою думку у ньому висловили усього 485 осіб. Але опитування все ж можна вважати певним індикатором настроїв у галузі. Зокрема, було поставлене питання: чи ви за негайне запровадження ринку землі? «ПРОТИ» проголосувало 72,9% учасників. Наступне питання було: чи зацікавлені ви в купівлі земель сільськогосподарського призначення? Тут уже 63,4% господарств проголосувало «ЗА». Тобто виходить: ми — проти відкриття ринку землі, але хочемо прикупити її для себе. «Українську землю мають купувати як фізичні, так і юридичні особи», — переконаний Андрій Дикун. То бджоли проти меду чи ні?

Земля у гамівній сорочці
З одного боку, аграрії користуються усіма перевагами ринкової економіки: продають за валюту зерно, орієнтуються на біржові котування і дехто продає свої акції, залучаючи інвестиції. Сільгоспвиробники радо купують зарубіжну техніку, добрива, насіння. А от з іншого, ніби хочуть такого суспільного ладу, як на Кубі, в КНДР чи Таджикистані, тобто в тих небагатьох країнах планети, де немає вільного обігу землі.

У виступі представника Міжнародного валютного фонду Жерома Ваше прозвучала конкретна і недвозначна пропозиція: облишити нарешті мораторій і відкривати ринок землі якомога швидше. З його слів, земельна реформа повинна призвести, зокрема, до ще більшого зростання аграрної сфери і поставить Україну на шлях самодостатнього господарського буття, завдяки чому вітчизняну економіку можна буде порівнювати з польською.

Іван Мірошниченко, член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, у минулому фермер і агроекспортер, сказав, що ринок землі слід відкривати поетапно.

А чи не найбільше дискусій викликав виступ депутата Верховної Ради України Олексія Мушака, одного з прихильників негайного відкриття ринку землі. Він у парламенті хоч і входить у більшість (тобто є представником влади), проте виглядав як дисидент, апелюючи до української Конституції, до права людей на приватну власність та економічну свободу. Також як «чорний піар» у кулуарах розповсюджувалася інформація, нібито Олексій Мушак — родич мільярдера, й до того ж взяв кредит на будівництво котеджу у сумі 3 млн грн.

«В Україні триває війна; понад 60% населення, за даними ООН, за межею бідності. Але можновладці дуже поспішають. Чому? Можливо, тому, що хочуть скористатися «диким» ринком, поки самі при владі?», — прокоментував заступник голови Аграрної партії Денис Марчук виступ депутата Мушака. А, може, навпаки: депутати поспішають замінити «дикий» ринок цивілізованим? Прагнуть зменшити той відсоток бідності? Було б дивно, коли «при владі» ніхто б нічого не робив, а лише продовжував мораторій. Цей парламент і обирали, власне, під обіцянки модернізації й швидких реформ, у тому числі й земельної. Тож депутатам слід закидати, навпаки — повільність та законотворчу яловість.

Заступник голови Комітету з питань агрополітики й земельних відносин Верховної Ради Олександр Бакуменко теж прийняв на себе чимало критики з різних боків. Він вважає, що для громадян України слід передбачити можливість купівлі земель у держави із безвідсотковою розстрочкою платежів на термін 20 років. Пан Бакуменко навів, зокрема, приклад Польщі як аргумент: там при створенні нового фермерського господарства дається дешевий кредит на 30 років (якщо земля купується у держави) і на 20 років, коли йдеться про розширення сільгоспгектарів вже працюючого фермерського господарства.

Згадані 72,9% учасників голосування — це виробники, й мислять вони, вочевидь, зі зрозумілих позицій професійного егоїзму. Як, скажімо, військово-промисловий комплекс. Генерали теж вважають свій статус «священним» і полюбляють вимагати: дайте нам більше зброї, грошей, пільг — і менше заважайте з вашою дипломатією. Однак, як казав ще Талейран, «війна — занадто серйозна справа, щоб довіряти її лише військовим».

Аграрні «генерали», як приміром керівник корпорації «Сварог Вест Груп» Андрій Гордійчук, намагалися стверждувати, що вільного ринку у Європі немає теж. Хоча приклади Франції й Німеччини, які наводив цей відомий агроменеджер, свідчать якраз про наявність ринку і цивілізовані правила гри на ньому. Звісно, їх можна за бажанням назвати «зарегульованими», але ж відсутність взагалі усякого регулювання — навряд чи краще. Бо замість унормованих ринкових відносин в Україні функціонують цілком реальні субринки — тіньові, напівлегальні, усно-договірні, виробничо-ситуативні, відумерло-спадщинні… Що завгодно, тільки не загальнодержавний закон і порядок.

Про те саме свідчили представники Литви й Естонії: у країні має бути насамперед вільний ринок, тільки на базі приватної власності можлива справедливість. Екс-міністр аграрної політики Литви Каземірус Старкявічус розповів, що у його державі, виявляється, зуміли вирішити навіть таку складну проблему, про яку в нас ще навіть не починали говорити. Це реституція — повернення землі нащадкам тих її власників, які були розкуркулені, вислані у Сибір, знищені Голодомором. Естонці й литовці права таких людей законодавчо вже врегулювали.

Пан Почекун 
і світовий досвід
Відбулося кілька панельний дискусій — наприклад, про розподіл державних дотацій для сільськогосподарських підприємств, тваринництва, птахівництва, садівництва, овочівництва та виноградарства. Сперечалися про кредитування й інвестування. Аграрії пропонували державі збільшити селянам пенсії і повернути аграріям пільги.

На форумі обговорювалися програми фінансування для малого та середнього агробізнесу і різноманітні фінансові інструменти: товарне кредитування, векселі, аграрні розписки. Але гроші пов’язані з товаром, а товар — із засобами його виробництва, і цей зв’язок не зрозуміти досі. Довгі гроші під низькі відсотки нам пропонують МФВ, IFC, ЄБРР та інші міжнародні інституції, а також приватні європейські банки. Вони готові надавати кредити в тому числі й на купівлю землі — під заставу її ж.

Серед аграріїв звучали сподівання на те, що держава стане значним гравцем на аграрному ринку. Це навряд чи вже можливо: Україна — не Куба. Державна промисловість, енергетика, транспорт, ЗМІ, АПК у всьому світі показали свою низьку конкурентоспроможність порівняно з приватними формами економіки. На відкритому ринку, звісно, не всім добре. Ринкові відносини базуються на конкуренції — отже, хто господарює неефективно, той програватиме. Однак дотувати (й годувати) невправного господаря до безкінечності субсидіями й пільгами — це значить не поважати справжніх конкурентоспроможних фермерів.

Багато аграріїв критикувало МФВ за жорсткість вимог і нерозуміння місцевої специфіки. Та якщо подивитися в цілому, то у вільному конкурентному середовищі виграє усе суспільство, вся держава. Бразилія, і Аргентина, що співробітничали з МВФ, нині — серед аграрних лідерів світу. Та навіщо далеко ходити — подивимося на Польщу, яка теж виходила з кризи за допомогою МВФ. І, до речі, у Польщі у період тамтешніх реформ працював нинішній представник МВФ в Україні Жером Ваше.

«АгроІнвестФорум-2017» показав: народ, який не злякався Чорнобиля і реальних окупантів — побоюється відкриття земельного ринку. Й при тому аграрії прагнуть довгих і дешевих кредитів, пільг, дотацій, фінансової підтримки, сприяння в експорті, гарної інфраструктури, справедливих судів і ще багато чого. Сподіваються на державу, у якої грошей немає, і критикують МВФ, у якого вони є, але він ними ділиться тільки під жорсткі умови цивілізаційних реформ.

Дехто у спільноті агровиробників (сировинно-експортне лобі) виступає за вільну купівлю-продаж землі, але не раніше 2024 року. Тут пригадується відома притча про Ходжу Насреддіна, який обіцяв за 5 років навчити віслюка читати. Маючи на увазі, що до омріяної дати діятиме «мораторій». Але ж розтягнуті на десятиліття, обтяжені юридично операції призводять не лише до корупції, яка вже всім очевидна, а й до значних транзакційних витрат. Продовження мораторію не враховує інтересів більшості суспільства. Тих 7 млн власників землі, які вже 15 років не можуть нею повноцінно розпоряджатися. А також українців, які хоча й не є аграріями, але зацікавлені у розвитку країни, у інвестиціях. У тому, щоб у нас діяли цивілізовані правила агробізнесу. Такі, зрештою, як і в інших розвинутих країнах.
 
Коментарі

Андрій ГОРДІЙЧУКголова правління агропромислової корпорації «Сварог Вест Груп» (Шепетівка, Хмельницька обл.)
 Сьогодні більша частина українського народу — проти продажу землі. Коли міжнародні інститути кажуть нам про вільний ринок землі у Європі, то це неправда. Пан Жером Ваше — француз, тож хай розкаже, який ринок землі у Франції? Він там зарегульований. Так, ти можеш придбати землю, але мусиш жити упродовж року 300 днів на тій землі. Або в Баварії — можна купити? Так, але спочатку ти повинен спитати дозволу у всіх сусідів — власників земель навколо твоєї ділянки.
Є багато тих, хто хоче за безцінь скупити українські землі. Добре, що сьогодні до нас прийшли народні депутати. Цей парламент «відзначився» тим, що забрав у аграріїв усі пільги. Тепер хочуть забрати й українську землю. Варто у наш парламент привезти безземельних фермерів із Бразилії та Аргентини: із тих країн, де МВФ досить успішно свого часу провів ринок землі сільськогосподарського призначення. А щодо старої бабці-селянки — вона хоче продати свій пай, бо їй не вистачає на хліб і ліки. Хай краще держава збільшить пенсії.

Іван МІРОШНИЧЕНКОнародний депутат Верховної Ради України
 У парламенті я усього два роки, а до того 20 років працював в АПК: займався рослинництвом, фермерством, будував заводи з переробки агросировини, експортував продукцію у Перу і Південну Корею. Тож зустрічаю на цій конференції багато знайомих облич. Тут є агровиробники, представники фермерських громадських структур, холдингів. А хто виражає думку тих 7 млн власників, які вже давно отримали землю, але обмежені в праві її використання? Крім того, у нас уже більше 1 млн власників землі померло, і ми вже не довідаємося, чого вони хотіли. У підсумку 400 тис. га нині не мають правонаступників, і що діється навколо тієї землі? Ми усі говоримо: село вимирає, люди відтіля їдуть, кадрів працювати немає — і при цьому тримаємо мораторій. Політики раз по раз обіцяють: от ми врятуємо село! Як? Та знову продовжимо мораторій!
У мене є концепція, як відкривати продаж землі. В її основі — надання рівних можливостей усім учасникам ринку, включаючи й власників землі. Щоб кожен міг не тільки продати, але й працювати на своїй землі, якщо захоче. Потрібно прийняти весь блок земельних законів відразу й негайно, зараз. А потім їхню реалізацію рознести за часом, по етапах. Насамперед подбаємо про малі сімейні ферми. Треба запровадити для них довге й дешеве кредитування на 10 років, але під заставу їхніх паїв. Тим у селі, хто хоче працювати, потрібно допомогти прорахувати реальні бізнеси-проекти. Щоб вони вкладалися не в кукурудзу, скажімо, а в овочі, ягоди… Страхи керують нами. Дехто хоче ринку землі, інші — просто бояться його. Однак парадокс: що хоча на землю накладено мораторій, але українці — інноваційні люди, і повзучий ринок все одно існує. І якщо ми не дамо законні інструменти під ринок землі, то всі, хто сьогодні сидить в оренді, отримуватиме дедалі більші проблеми.
 
Олексій МУШАКнародний депутат Верховної Ради України
 Часто кажуть, що Україна не готова до цивілізованого ринку землі. Питання: а до нецивілізованого — готова? Він же існує! Земля насправді продається і купується. Хоча чинний ринок — тіньовий, несправедливий, якийсь корупційний… Ну, продовжимо мораторій ще на 10 років — заради чого? Які проблеми це вирішить? Тільки створить нові. Ми не можемо безкінечно користуватися чужою власністю. Шановні, право власності є святе. Учасниками ринку повинні бути не лише ті, хто працює на землі, а й 7 млн власників її, громадян України.
Аграрна спільнота погано реагує на пропозицію продавати землю лише фізособам. Мовляв, тоді її зможуть купити лише багатії-корупціонери. Сьогодні, подобається нам чи ні, основою аграрного ринку України є юридичні особи. Моє бачення таке: ринок землі треба запускати максимально швидко — з 1 січня 2018 року. Учасниками його мають стати як фізичні, так і юридичні особи. Слід ввести заборону концентрації кількості земель на трьох рівнях: району, області, держави. На рівні держави максимум для одного власника — 1%. Це відповідь тим, хто боїться, що усю землю скуплять 5–10 сімей. Слід розпочати земельні аукціони, починаючи з ціни $1500–2000 за га. Якщо земля стане ліквідною, ми відкриємо значне кредитування. У банків зараз є надлишкова ліквідність — приблизно 60 млрд грн, з якими вони не знають, що робити. На руках у людей ще більше — за різними оцінками, до $90 млрд. Краще б ці гроші вкладалися у вітчизняну землю. Настав час запускати економіку держави. Ми можемо мати не 2% щорічного зростання, а 5%. Єдиний ключ, яким можна це зробити — земельна реформа.
 
Жером ВАШЕпостійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні
 Нині ми бачимо пожвавлення обговорень теми землі, і я радий взяти участь у вашій конференції. Багато разів це питання використовувалося, аби гальмувати реформи. Але наразі ми бачимо, що у всіх зацікавлених сторін є якісь пропозиції щодо відкриття земельного ринку. Україна нині в складній ситуації. До того ж люди не можуть використовувати землю так, як це робиться в інших країнах. Чого ми (тобто Міжнародний валютний фонд — Ред.) очікуємо від українського суспільства? Що у вас існуватиме ринок землі. Що на ньому будуть встановлюватися реальні ціни і землею користуватимуться так, як того захочуть її власники. Звичайно, можуть діяти і якісь застережні заходи. Однак ми наполягаємо на максимальній прозорості ринку землі, щоб усі трансакції публікувалися. Зараз важливий час для України. Українські органи влади взяли зобов’язання відкрити ринок землі у 2018 році. Ми підтримуємо це рішення.
Дуже важливо, аби працював і ринок банківського фінансування. Треба забезпечити права кредиторів. Це призведе до збільшення інвестицій. Ми говоримо не лише про землю приватних власників, а й про ті 10 млн га, які належать державі і не використовуються зараз належним чином. Ми рекомендуємо розпочати продаж також і державних земель, зробивши це максимально прозоро. Надто довго відкладалися ці рішення. Звісно, є певні інтереси тих, хто стоїть на шляху реформ. Але ми впевнені, що відкриття ринку землі реалізує потенціал України і дасть можливість розвиватися малим і середнім фермерам.
 
Олександр КАЛІБЕРДАфахівець проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку»
 Згідно з опитуваннями, зараз 63% населення України проти вільного ринку землі. На це орієнтуються політики і цим граються. Коли вперше приймався мораторій, ми пам’ятаємо, що його вводили як тимчасовий захід, щоб підготуватися до ринку. І от пройшло 15 років. Ступінь готовності не змінився, а в чомусь ситуація навіть погіршилася. Тиражується багато міфів. Наприклад, що ніде в світі немає абсолютно вільного ринку землі. Це не так. Візьмемо США, де найбільш відкритий ринок. Там для купівлі землі потрібні лише гроші й бажання. Не має значення громадянство покупця, фах, освіта — ніяких обмежень. І у власності держави земель практично немає.
Або візьмемо Нідерланди і Францію. В Нідерландах — відкритий ринок, у Франції — менш відкритий. Порівняйте ефективність сільського господарства в тих країнах: у Нідерландах вона вища. Так, нині можна знайти кредитування і під оренду — але якщо вона довготривала. А взагалі банки кредитують під власність — світ не знайшов іншої моделі, як у бізнес залучати кошти. Ці 15 років ми все обговорюємо й обговорюємо…
Хтось думає, ніби ще кілька років ступору нам допоможе? Певно, що ні. Давайте усе-таки рухатися далі. Найкраще, що може зробити держава, це встановити чіткі правила гри на ринку.
 
Лілія ТІМАКІНАначальник юридичного управління агропромислового холдингу «Астарта-Київ»
 Колись люди, які працювали в колгоспах, отримали свої паї. А у радгоспах — ні. І ті підприємства формально залишилися державними. Їхня земля у корупційний спосіб передається в обробіток. Практично 99% державних аграрних підприємств нині збиткові, маючи навіть по 40 тис. га землі. Багаторічний досвід показує нам, що управляння землею з боку держави не було ефективним. Там є величезна корупційна складова. Усунення її чекаємо ми всі — і маленькі підприємства, і агрохолдинги.
Повинні бути прозорі правила продажу земельних ділянок, що може бути гарантовано тільки чітким введенням ринку землі. Земель державної власності сьогодні — 10,5 млн га. Передача їх у приватну власність наразі є нагальною. Вільний обіг землі призведе до збільшення інвестицій у сільське господарство. Але концепція відкриття ринку тільки для фізосіб є неправильною. Ми вкладаємо у землю 10–15 років свою працю, і віддавати її фізособі, яка ніколи не була задіяна в агросекторі — це несправедливо. Передумовою ринку землі має бути обов’язкова участь юридичних осіб, які зацікавлені в її обробітку. Треба, щоб ми могли викупити ту землю, яку орендуємо як юрособи. Тільки це зможе забезпечити розвиток аграрної галузі. Іноді кажуть що агрохолдинги — це зло. Але ми такі ж виробники сільськогосподарської продукції, як і кожен з вас. У багатьох країнах — та в тій-таки Польщі — основна частка продукції виробляється на крупних фермах, тоді як малі господарства — дотаційні. Зверну увагу, що згідно з законодавством юридичні особи є суб’єктами ринку разом із громадянами України. Це конституційна норма прямої дії, яка не може бути порушена.

Ігор ПЕТРЕНКО,
спеціально для "Агробізнес Сьогодні"
   

Cхожі статті

Звернення президента компанії «ЯРОС» Олександра Чернецького до сільськогосподарської спільноти України
Завантажуйте мобільний додаток «NUFARM»!
Тенденції ринку та економіка ріпаку озимого
Трактор Steiger 620 від Case IH б’є рекорди продуктивності
Вийшло з друку видання "Агрономія сьогодні". "Здоров'я рослин: СОНЯШНИК"
«Сингента» продовжує освітянський природничий проект
Вигідні умови вексельного фінансування для українських аграріїв