Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Ринок вівса: неоціненні можливості

Для багатьох вітчизняних аграріїв овес як сільськогосподарська культура не представляє значної ринкової цінності, що підтверджується низьким рівнем зацікавленості у його вирощуванні. Однак у всьому світі його цінять не лише як кормову культуру, але й вважають досить важливим зерновим злаком, що потрібний для здорового харчування людей. Це передусім зумовлює стабільний попит на овес та економічну привабливість його вирощування.

 

Невибаглива і цінна
зернокормова продовольча культура
Овес відносять до найдавніших зернових злакових сільськогосподарських культур, яку, за даними досліджень вчених, почали культивувати дещо пізніше від пшениці і ячменю в ІІ тисячолітті до нашої ери.

Ця сільськогосподарська культура є невибагливою до ґрунтів і клімату з порівняно коротким вегетаційним періодом розвитку.

У середньому в зерні вівса, за даними О. І. Зінченка та ін. (Рослинництво, 2001), вміст білка становить 13,26%, крохмалю — 40,8%, жиру — 4,67%, золи — 4,05%, цукру — 2,35%, є вітаміни В1 і В2. Тому овес є незамінним концентрованим кормом для коней, великої рогатої худоби, особливо молодняку, домашньої птиці. Відзначається зерно високою поживністю: 1 кг його відповідає одній кормовій одиниці з вмістом 85–92 г перетравного протеїну. Також із зерна вівса, особливо голозерного, виробляють різані й шліфовані крупи, пластівці й інші продукти харчування.

Зважаючи на те, що за своїми властивостями овес є джерелом багатьох корисних вітамінів, макро- і мікроелементів, він отримав визнання у всьому світі як високоцінний продовольчий продукт для підтримання здорового способу життя і раціонального харчування. А відтак, ця сільськогосподарська культура завжди має стабільний попит як на зовнішньому, так і внутрішньому аграрному ринках та може представляти неабиякий інтерес для розвитку агробізнесу.

В Україні для більшості аграріїв овес як сільськогосподарська культура не має значної ринкової цінності, що підтверджується низьким рівнем зацікавленості товаровиробників у його вирощуванні впродовж тривалого періоду часу. Зрозуміло, що на цій сільськогосподарській культурі з першого разу не отримаєш 60–100% і вище рентабельності, як на деяких олійних культурах. Проте, насправді, овес має значні і поки ще неоціненні можливості для диверсифікації вітчизняного аграрного експорту та підвищення прибутковості зернової галузі загалом. І пов’язані вище зазначені можливості безпосередньо зі світовими трендами, які стосуються зміни поглядів людства на здоровий спосіб життя та розвитком органічного сільського господарства.

Світовий ринок вівса
Найбільшими виробниками вівса у світі, за даними досліджень і аналізу спеціалізованого звіту Grain: World Markets and Trade за лютий 2017 р., підготовленого експертами ринку United States Department of Agriculture, є країни ЄС, частка яких в сумі становиь 34,7% від усього обсягу його виробництва, Росія — 21,1% і Канада — 13,4%. Разом зазначені вище країни виробляють близько 69,2% від усього валового обсягу урожаю вівса в світі, тоді як далі за ними ідуть Австралія — 8%, США — 4,2%, Бразилія — 2,9%, Чилі і Китай кожна окремо по 2,7%, а також Аргентина і Україна, відповідно, кожна по 2,2% (діагр. 1).
 
Діагр. 1. Питома вага різних країн у світовому виробництві вівса
(у відсотках) в 2016–2017 МР
Джерело. Розраховано за даними USDA станом на лютий 2017 р.

За експертними оцінками USDA світове виробництво вівса торік сягало близько 22,9 млн т, що на 0,6% більше проти аналогічного показника минулого року. Найбільший приріст виробництва вівса спостерігався в Австралії (+37,6%) і Казахстані (+37,3%), а також у Чилі (+12,6%) та Росії (+4,9%). Водночас, досить значне зменшення його виробництва порівняно з 2015 р. відбулося в США (–27,7%), Білорусі (–18,7%), Бразилії (–17%) і Канаді (–12,5%).

Останніми роками в світі загальне виробництво вівса стабілізувалося на рівні 22,5–22,8 млн т, посівні площі в межах 9,3 млн га, а середня урожайність коливалася від 2,35 до 2,47 т/га.

Показник рівня середньої урожайності вівса є одним із важливих критеріїв порівняльної оцінки ефективності його вирощування у різних країнах світу (діагр. 2).
 
Діагр. 2. Середня урожайність вівса у різних країнах світу за 2016 р.
Джерело. Розраховано за даними USDA станом на лютий 2017р.

За даними аналізу діагр. 2 видно, що в 2016 р. найвищий показник середньої урожайності вівса спостерігався у Новій Зеландії — 5,29 т/га, Чилі — 5,04 т/га, Норвегії — 3,43 т/га, Канаді — 3,35 т/га, країнах ЄС — 3,13 т/га, Китаї — 3,0 т/га. Порівняно з іншими країнами висока урожайність ячменю була отримана також у Білорусі — 2,86 т/га.

В Україні, за оцінками експертів USDA, середня урожайність вівса торік становила близько 2,40 т/га (за попередніми даними Держслужби статистики, середня урожайність вівса сягала 2,39 т/га — примітка автора). Цей показник урожайності поки що не набагато нижчий за середньосвітовий, однак порівняно з іншими країнами потенціал її можливого підвищення у перспективі становить від до 150 до 220%.

Обсяг міжнародної торгівлі вівсом досить незначний — у 2016–2017 МР за розрахунками він сягає близько 10% від виробництва в світі, що обумовлено особливим характером його споживання як на продовольчі, так і кормові цілі, а також різним рівнем розвитку культури здорового способу життя. Окрім цього, найбільші країни-виробники вівса здебільшого є і його споживачами, за окремим винятком Канади, яка близько 45% всього обсягу власного врожаю продукції експортує (табл. 1).
 
Таблиця 1. Світовий баланс виробництва і споживання вівса в
2016–2017 маркетинговому періоді року (м. п. р.), тис. т
 
 
Джерело. Розраховано за даними USDA станом на лютий 2017р.

Аналіз світового балансу виробництва і споживання вівса в 2016–2017 маркетинговому періоді свідчить про наявну нестачу зерна на міжнародному ринку продовольства, яку можна оцінити в межах 253 тис. т. При цьому в аналізованому періоді не покривають власні потреби у споживанні вівса такі країни — найбільші економіки світу, як США (–1756 тис. т) і Китай (–250 тис. т). Для вітчизняного агробізнесу ці ринки збуту вівса мають значні перспективи щодо нарощування його експорту. Особливу увагу варто звернути на Китай та Індію. Найбільш динамічно розвиваючими ринками і новими імпортерами вівса та продуктів його переробки в останні роки стали саме Китай, Індія і країни Південно-Східній Азії. Зокрема, його імпорт до Китаю загалом зріс із 87 тис. т у 2012–2013 м. п. р. до 200 тис. т у 2016–2017.

Збільшення попиту на продукти харчування, що містять овес, і низькі темпи його світового виробництва (у середньорічній динаміці за останні роки цей показник не перевищував 2%) активізують торгівлю цією сільськогосподарською культурою. Нині понад 90% світової торгівлі вівсом як і раніше забезпечують лише п’ять країн, однак на ринку останніми роками з’явилися нові учасники. Зокрема, Україна збільшила експорт вівса, за даними аналізу спеціалізованого звіту Grain: World Markets and Trade за лютий 2017 р. у 25 разів — із 2 тис. т у 2012–2013 маркетинговому періоді до 50 тис. т у 2016–2017 рр. Також аналогічним чином на світовому ринку зріс експорт вівса виробництва Чилі — із 41 до 75 тис. т та Росії — із 4 до 10 тис. т (табл. 2).
 
Таблиця 2. Світовий ринок експорту-імпорту вівса, тис. т
 
 
Джерело. Підготовлено за матеріалами USDA;
*оцінка станом на січень 2017 р.,
** оцінка станом на лютий 2017 р.

Однак провідними експортерами вівса торік залишалися Канада, Австралія і ЄС. Загалом на ці країни припадало в сумі 92,1% усього світового експорту вівса. Серед інших країн світу окрему увагу привертає Чилі, де за останні 5 років обсяг експорту майже подвоївся. Країни ЄС за аналогічний період збільшили експорт вівса на зовнішні ринки в 1,6 разу, і за експертними оцінками аналітиків USDA, його показник минулого року сягав 200 тис. т.

Серед найбільших імпортерів вівса у світі виділяють декілька основних країн — США з обсягом 1580 тис. т у 2016–2017 м. п. р., Китай із 200 тис. т і Мексику з 100 тис. т. Разом на них припадає майже 82,4% від усього його обсягу імпорту в міжнародній торгівлі. Останніми роками суттєво наростили імпорт вівса також такі країни, як Південна Африка (+39 тис. т), Еквадор (+21 тис. т) і Алжир (+18 тис. т). В цілому імпорт вівса в світовій торгівлі зріс на 486 тис. т, або майже в 1,3 разу, що є переконливим доказом перспектив розвитку цього напряму агробізнесу.

Окремої уваги, безумовно, потребує аналіз експорту вівса вітчизняного виробництва за даними митної статистики у 2016 р. (табл. 3).
 
Таблиця 3. Експорт з України на світовий продовольчий ринок зерна вівса у 2016 р.
 
 
Джерело. Розраховано за даними ЗЕД Державної служби статистики України

Минулого року Україна експортувала на світовий продовольчий ринок майже 42 тис. т зерна вівса на суму 5,7 млн дол. США за середньозваженою ціною 1 т — 139,39 дол. США. При цьому 88,6% усього експорту зерна вівса було спрямовано в Азію, у тому числі 38,6% до Індії, 39,5% до Пакистану та 3,9% до Катару і 3,4% до Об’єднаних Арабських Еміратів.

На європейському напрямку ринками збуту вітчизняного зерна вівса були Греція — 3,1% від усього експорту з України, Латвія — 2,3% і Польща — 1,4%.

Найвища експортна ціна 1 т зерна вівса була на європейському напрямку його експорту — 189,59 дол. США, у тому числі в одній із країн СНД Молдові — 480,01 дол. США, тоді як на азійському — 130,35 дол. США, африканському — 131,80 дол. США і американському — 150,00 дол. США.

Поряд з цим Україна в досить незначних обсягах експортувала насіннєвий матеріал вівса за середньозваженою ціною 1 т — 249,86 дол. США.

Значні економічні перспективи для розвитку виробництва вівса в Україні має експорт готових харчових продуктів його переробки, які користуються підвищеним попитом у світі та мають вищу ціну порівняно з вартістю зерна.

Як вже раніше зазначалось, збільшення обсягів торгівлі вівсом зумовлене декількома факторами. По-перше, в світі збільшується попит на продукти здорового харчування, що містять овес, зокрема, такі як сухі сніданки і злакові батончики. По-друге, споживачі вважають овес здоровою їжею, що спонукає переробників створювати нові продукти з цієї зернової культури. Ця продукція має високу ціну та формує додаткову додану вартість у зерновій галузі.

Підтвердженням вище означеного є аналіз експорту харчових продуктів, одержаних у процесі переробки зерна вівса вітчизняного виробництва, за даними митної статистики у 2016 р. (табл. 4).
 
Таблиця 4. Експорт з України на світовий продовольчий ринок
готових харчових продуктів, одержаних у процесі переробки зерна вівса у 2016 р.
 
 
Джерело. Розраховано за даними ЗЕД Державної служби статистики України

Наприклад, до товарної позиції УКТЗЕД 1104120000 з вівса відносять зерно, плющене або у вигляді пластівців. У 2016 р. його експорт становив 2,73 тис. т за середньозваженою ціною 1 т 380,50 дол. США, що у 2,8 разу вище, порівняно з ціною необробленого зерна вівса.

Іншим напрямом є експорт товарної позиції УКТЗЕД 1104220000 з вівса, яка включає лущене, різане, нерізане чи подрібнене, або неподрібнене зерно.

В цілому готова харчова продукція з вівса становить 13,2% від усього експорту переробленого різними способами зерна зернових культур та має значний ще неоціненний вітчизняним агробізнесом потенціал для розвитку нових торговельних ніш на глобальному світовому ринку продовольства.

Виробництво 
вівса в Україні
В Україні овес є традиційною зерновою сільськогосподарською культурою впродовж багатьох століть. Однак за останні два десятиліття посівні площі під цією сільськогосподарською культурою суттєво скоротилися. Свого максимуму вони досягли в 1994 р., коли в Україні під вівсом було засіяно 625,2 тис. га та у 1995 р. — 569,6 тис. га. У наступні роки посівні площі почали швидкими темпами зменшуватися, поступаючись більш ліквідним і прибутковим олійним культурам.

Під урожай 2016 р. усіма категоріями господарств овес було посіяно на загальній площі 210 тис. га та зібрано на 208,4 тис. га (табл. 5).
 
Таблиця 5. Стан виробництва вівса в Україні усіма категоріями господарств за 1990–2016 рр.
 
 
Джерело. Розраховано за даними Державної служби статистики України, 2014–2016 рр.,
неповна статистична інформація, у тому числі за 2016 р. може бути уточнена

З цієї площі було отримано 499 тис. т зерна вівса, що майже в 1,8 разу менше, ніж в 2000 р. Водночас, останніми роками середня урожайність вівса стабільно перевищує 2,3 т/га, хоча показника 1990 р. ще не досягла — 2,68 т/га.

Овес здебільшого вирощують у господарствах населення, які торік висіяли його на 122,5 тис. га, або 58,3% від усієї його площі.

Найбільше його сіють у Волинській (39,5 тис. га), Житомирській (30,4 тис. га), Чернігівській (28,0 тис. га), Рівненській (21,2 тис. га) і Львівській (16,2 тис. га) областях. Разом у цих регіонах сіють 135,6 тис. га вівса, або 64,6% від усієї площі. За результатами аналізу статистичних даних в 2016 р. середня урожайність вівса коливалася від 3,37 т/га у Вінницькій області і до 1,91 т/га в Херсонській.

Економічна ефективність виробництва зерна вівса на відміну від інших сільськогосподарських культур характеризується порівняно невисоким рівнем прибутковості його вирощування.

Як приклад, можна проаналізувати на основі даних державної статистики інформацію про рентабельність виробництва вівса в сільськогосподарських підприємствах України за 2015 р., оскільки дані за 2016 р. ще офіційно не оприлюднені. Зокрема, у 2015 р. від реалізації 148,6 тис. т зерна вівса за середньою ціною 1 т 2054,3 грн і повною собівартістю 1 т 1690,6 грн сільськогосподарські підприємства одержали майже 54 млн грн чистого прибутку при рівні рентабельності 21,5%. Для порівняння:  того ж року рівень рентабельності виробництва озимої пшениці сягав 36,4%, ячменю озимого — 31,2%, ячменю ярого — 25,2%.

У підсумку необхідно зазначити, що овес як цінна сільськогосподарська культура універсального призначення має в Україні значний потенціал розвитку, що безпосередньо пов’язаний із необхідністю впровадження у виробництво інноваційних наукових розробок перспективних високопродуктивних сортів, а також удосконалення технології його вирощування. Овес — це сільськогосподарська культура майбутнього, яка потрібна людству для збереження та поширення здорового способу життя і розвиту органічного сільського господарства.
 
Ю. В. КЕРНАСЮКканд. економ. наук, 
старший науковий співробітник лабораторії маркетингу,
економічного аналізу та захисту інтелектуальної власності
Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН
   

Опубліковано в журналі

№5(348) березень 2017

Cхожі статті

Прогноз урожаю кукурудзи
Насіннєва лихоманка
Ринок техніки: дорого, але необхідно
Село - туристам
Гречка є, гречки немає?
Ринок органіки в Україні: стан та перспективи
Економічні перспективи вирощування ягід