Іван МАРКОВ,
Коренева форма характеризується ураженням кореневої системи. Корені стають м’якими і мокрими, у вологому грунті покриваються білим нальотом — грибницею збудника хвороби.
Стеблова форма спостерігається як на сходах, так і на дорослих рослинах. Біла гниль проростків соняшнику завжди проявляється при проростанні ураженого насіння. На молодих рослинах сім’ядолі, листки і стебла біля основи буріють, загнивають і покриваються білим нальотом, верхня частина стебла поникає, листки в’януть, рослина відмирає. На дорослих рослинах стеблова форма проявляється у вигляді бурувато-коричневих плям, тканина у місцях ураження руйнується, провідні пучки оголюються, серцевина стебла всихає, у порожнині утворюються численні чорного кольору, щільної консистенції і різні за формою склероції. Стебла в місцях ураження надламуються, засихають і відмирають.
Кошикова форма характеризується утворенням на тильному боці кошиків блідо-коричневих плям, тканина стає мокрою і легко продавлюється. У місцях плям і на поверхні кошика з’являється білий наліт, який пронизує всю тканину кошика й насіння, між яким формуються чорні склероції у вигляді решітки. Уражене насіння всередині темніє, стає плюсклим і гірким на смак. На його поверхні й усередині утворюються дрібні склероції.
У вологу погоду гриб продовжує розвиватися на післяжнивних рештках рослин, формуючи на них чисельні склероції.
Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у грунті, склероції у вигляді домішок, які висіваються у грунт разом з насінням. В грунті склероції зберігають життєздатність до 7-10 років. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому зберігається грибниця. У зв’язку зі здібністю гриба розвиватися у широкій амплітуді температур, в районах із зимовими відлигами він продовжує свій розвиток і взимку на рослинних рештках. Тому післязбиральні рештки є субстратом для розвитку і розмноження патогена восени, взимку і весною.
Оптимальна температура для проростання склероціїв — у межах 18-24°С. Грибниця розвивається за вологості грунту 40-50%. Апотеції формуються за температури 12-22°С і вологості 60-80%. В природі склероції масово проростають після достатнього зволоження грунту протягом усього періоду вегетації рослин. За проростання склероціїв, які знаходяться на поверхні насіння або в контакті з коренями, інфіковані проростки гинуть. За ураження коренів у більш пізній час спостерігається прикоренева форма білої гнилі. Проростання склероціїв проходить у грунті на глибині не більше 9 см.
Протягом вегетації рослин гриб розповсюджується сумкоспорами. За високої вологості повітря із дозріваючих апотеціїв вивільняється велика маса сумкоспор і розноситься вітром на значні віддалі. Вони дружно проростають за вологості повітря не нижче 80% і температури 18-26°С. В сухих умовах сумкоспори зберігають свою життєздатність залежно від температури 1,5-4,5 місяців.
Найбільше соняшник уражується збудником білої гнилі в кінці цвітіння. Найкращим субстратом для проростання сумкоспор і формування інфекційних гіф є фізіологічно старі опалі пелюстки квіток соняшнику, які прилипли до вологої поверхні стебла, переважно в місцях прикріплення черешків листків. Гриб спочатку розвиває інфекційні гіфи в пелюстках, а потім проникає у тканину стебла і черешків листків. Ураження коренів і надземної частини стебла молодих рослин здійснюється також грибницею патогена, яка знаходиться у верхніх шарах грунту.
У суху погоду гниль не розвивається і залишається непомітною. У вологу дощову погоду або при випаданні рясних рос, туманів грибниця патогена розростається й уражує живі органи кошика.
У вологу погоду гриб може поширюватися також вегетативно — окремими шматочками грибниці, які переносяться в основному птахами, комахами, повітряними течіями і контактним методом при дотику хворої частини рослини до іншої здорової. За таких умов передачі інфекції хвороба в посівах соняшнику проявляється у вигляді окремих осередків. Слід зазначити, що біла гниль дуже інтенсивно розвивається на рослинах соняшнику, які уражені несправжньою борошнистою росою.
Встановлена прихована форма ураження рослин білою гниллю. На рослинах хвороба зовнішньо не проявляється, проте уражені рослини дещо нижчі, кошики їх меншого діаметру. Урожай насіння з таких рослин знижується на 25% і більше.
У соняшнику виявлена також вікова стійкість до збудника білої гнилі: сильніше уражуються рослини у фазі проростка і при дозріванні кошиків, більш стійкі вони у фазі бутонізації.
Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні посівів у результаті випадання уражених молодих рослин, передчасного дозрівання хворих рослин, в наслідок чого формується щупле насіння зі зниженими посівними та технологічними якостями. Недобір врожаю може сягати 30-50%, а роки епіфітотійного розвитку хвороби і більше.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни і просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами соняшнику та ріпаку, сої, квасолі, які уражуються патогеном; вирощування стійких сортів і гібридів; збалансоване живлення рослин; протруєння насіння; оптимальні строки сівби і норми його висіву; своєчасне і в стислі строки збирання врожаю, за необхідності застосування фунгіцидів і десикантів, ретельне очищення насіння соняшнику від решток, насіння бур’янів і склероціїв збудників гнилей, його просушування і доведення до кондиційної вологості, подрібнення та глибоке загортання післязбиральних решток у грунт.
Чотири форми сірої гнилі на соняшнику
Сірою гниллю соняшник уражується впродовж усієї вегетації. Захворювання проявляється у вигляді пліснявіння насіння і проростків, кореневої, стеблової та кошикової форм.
Пліснявіння насіння і проростків має вигляд пліснявого сірого нальоту, який покриває поверхню насіння. На проростках з’являються бурі плями, видовжені поздовжні водянисті смуги, які згодом покриваються пухким сірим нальотом, проростки загнивають і часто гинуть ще до виходу на поверхню грунту.
Коренева форма спостерігається частіше на молодих рослинах. При ураженні кореневої системи рослини у фази сім’ядольних і 1-2 пари справжніх листків лягають на поверхню грунту, у вологу погоду вкриваються сірим нальотом і гинуть, в суху — в’януть і відмирають. Такий прояв хвороби спостерігається при проростанні зараженого насіння. Після спалаху захворювання навесні його розвиток у суху погоду уповільнюється, а після рясних дощів знову посилюється. Біля основи стебла спостерігається штрихуватість і потемніння тканин з утворенням плям сірого кольору.
Стеблова форма проявляється спочатку у вигляді світло-бурих, згодом бурих та темно-бурих плям різної форми і величини, які часто охоплюють значну його частину, у вологу погоду покриваються сірим нальотом, який легко розпорошується на дотик. Верхні листки уражених рослин злегка прив’ядають, а нижні в’януть і засихають. Згодом в уражених місцях формуються дрібні чорні склероції. Уражені тканини стебла руйнуються, і рослина надламується.
Кошикова форма сірої гнилі проявляється з тильного боку кошиків, на якому утворюються темно-бурі маслянисті плями, уражена тканина квітколожа розм’якшується, у вологу погоду вкривається димчасто-сірим нальотом і дрібними чорними склероціями. При ураженні кошиків оболонка насіння стає пухкою, набуває мармурового забарвлення. На поверхні і в середині сім’янок виявляються склероції. У вологу погоду уражений кошик загниває, а у суху погоду тканина кошика втрачає міцність і легко розкришується.
Ураженню рослин у фазі сходів та поширенню хвороби на кошиках в період їх пожовтіння сприяють надмірні опади та температура повітря в межах 14-16°С. Джерелом інфекції є склероції і грибниця патогена на уражених рештках в грунті, які зберігають свою життєздатність до 8 років і більше, засмічений посівний матеріал склероціями гриба і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.
За шкідливістю сіра гниль не уступає білій. Розвиток хвороби обумовлює зрідження сходів у результаті випадання уражених молодих рослин, погіршує посівні й технологічні якості насіння, знижує продуктивність рослин. Збудник сірої гнилі здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння соняшнику, викликаючи його псування.
Захисні заходи. Всі заходи, що направлені проти білої гнилі, є ефективними і проти сірої.
У суху та жарку погоду поширення вугільної гнилі займає 90%
Вугільна, або попеляста гниль проявляється у вигляді в’янення рослин. Листки на уражених рослинах в’януть, некротизуються і відмирають. На стеблах у прикореневій частині з’являються бурі плями, які пізніше набувають попелястого забарвлення. Всередині ураженої тканини стебла виявляються дрібні, гладенькі, кулясті, чорні склероції діаметром 50-400 мкм. У місцях ураження тканина розм’якшується, паренхіма руйнується, серцевина всихає, стебла легко ламаються.
Сприяють розвитку хвороби суха і жарка погода, забур’янені посіви соняшнику, а також його вирощування після попередників, які уражуються цим збудником хвороби. Поширення хвороби в суху жарку погоду може сягати до 90%. Інтенсивне зараження сім’янок відбувається у фазі їх наливу на зелених кошиках.
Крім соняшнику, гриб уражує цукрові буряки, кукурудзу, картоплю, квасолю, арахіс та інші культури. У загущених посівах соняшнику розвиток попелястої гнилі буває найінтенсивнішим.
Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються склероції гриба. Вони зберігають життєздатність у грунті до 5-6 років і за наявності кореневих виділень рослини-живителя проростають, утворюючи нову грибницю.
Шкідливість хвороби виявляється у передчасному відмиранні рослин, ламкості стебел, зменшенні розміру кошика, зниженні виповненості сім’янок і вмісту в них олії. Хворі рослини практично не дають урожаю. Залежно від фази зараження рослин недобір урожаю насіння сягає 20-60%, знижуються його насіннєві і технологічні якості, вміст олії зменшується до 10%, а кислотне число збільшується в 10-100 разів, що робить його непридатним для вживання в їжу.
Захисні заходи. Всі заходи, що направлені проти білої гнилі, є ефективними і проти вугільної.
Від бурої сухої гнилі ядра насіння будуть гіркими
Бура суха гниль кошиків спостерігається на тильному боці кошика у вигляді коричнево-бурих сухих плям, з лицьового боку уражена тканина спочатку дещо розм’якшена. Плями швидко розростаються і охоплюють весь кошик, який засихає і твердіє. Характерною ознакою хвороби є наявність сірувато-брудного повстяного нальоту на ураженій тканині кошика. Це нестатеве спороношення збудників хвороби. В суху жарку погоду уражені ділянки викришуються разом із комірками й ураженим насінням. Насінини залипаються і не достигають, ядра в них, як правило, гіркі на смак.
Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за вітряної дощової погоди і тривалих густих туманів під час дозрівання рослин, за короткої ротації культури в сівозміні, внесенні надмірних доз азотних добрив, на загущених, забур’янених посівах, наявності падалиці соняшнику в посівах сільськогосподарських культур, вирощування сприйнятливих до хвороби сортів і гібридів соняшнику.
Шкідливість хвороби значна. В суху жарку погоду ураженість корзинок інколи сягає до 100%, а недобір урожаю становить 50% і більше.
Захисні заходи. Всі заходи, що направлені проти білої гнилі, є ефективними і проти бурої сухої гнилі кошиків.
Шість форм несправжньої борошнистої роси
Це захворювання виявляють у всіх районах, де вирощують соняшник, але найбільш поширена хвороба в східних і південних областях. Захворювання розвивається впродовж усієї вегетації рослин у вигляді шести форм.
Перша форма виявляється на сходах у вигляді білого борошнистого нальоту на сім’ядолях. Рослини у фазі 3-6 справжніх листків відстають у рості, мають дрібні листки і тонке стебло з хлоротичними плямами. З нижнього боку пластинки з’являється наліт від світло-сірого до білого — нестатеве спороношення гриба. Уражені рослини досягають висоти не більше 30 см, як правило, вони гинуть і тільки деякі з них досягають фази цвітіння і формують дрібні кошики без насіння, діаметром 2-3 см.
Друга форма — карликовість рослин. Висота уражених рослин коливається у межах 50-100 см. Міжвузля стебла вкорочені, в результаті чого воно товстішає. Уражені листки здеформовані, з верхнього боку пластинки з’являються світло-зелені розпливчасті плями уздовж середньої жилки, згодом вони розростаються по всій поверхні. З нижнього боку пластинки в місцях ураження формується білий повстяний щільний наліт. Розміри плям на листках збільшуються від нижніх листків до верхніх. Уражені рослини проходять всі фази розвитку і формують дрібні кошики з недорозвинутим насінням.
Перша і друга форми прояву хвороби характеризується дифузним розвитком гриба в рослинах.
Третя форма — на листках добре розвинутих рослин після цвітіння з’являються різні за величиною, великі, частіше кутасті, хлоротичні плями, які межують з жилками. З нижнього боку в місцях уражень з’являється спочатку білий, пізніше сірувато-білий повстяний наліт. Ця форма є наслідком вторинного місцевого ураження. Уражені листки згодом некротизуються і відмирають.
Четверта форма — це прихована форма розвитку хвороби. Збудник її локалізується у коренях і проникає в стебло лише на відстань до 10-25 см від кореневої шийки. Виявити такі рослини можна при ретельному огляді поздовжніх розрізів стебла за місяць до збирання врожаю. У місцях локалізації патогена уражена тканина набуває жовто-коричневого забарвлення. Зовнішні ознаки прояву хвороби характеризуються появою на стеблі в прикореневій частині темно-зелених, немовби водянистих плям на фоні світло-зеленого забарвлення стебла.
П’ята форма — пізня форма прояву хвороби. Ознаки її виявляються у фазі цвітіння рослин. На кошиках на фоні жовто-трубчастих квіток різко виділяються ділянки засохлих квіток. На зворотному боці кошика в місцях ураження тканина набуває темно-зеленого забарвлення. Гриб розвивається у тканинах кошика, проникає у зав’язі і спричиняє відмирання зародків — сім’янки формуються порожніми. Кошики в уражених рослин не нахилені в бік поверхні грунту, маса 1000 сім’янок в 1,4-1,6 разів менша, ніж у здорових.
Шоста форма — пізня форма прихованого розвитку хвороби. Материнські рослини не мають зовнішніх ознак ураження, проте передають збудника хвороби через насіння. Дочірні рослини також не мають зовнішніх ознак хвороби. Протягом вегетації рослин хвороба розвивається латентно (приховано). Пізня форма прихованого розвитку хвороби появляється на рослинах, які ростуть поряд із ураженими (першої — п’ятої форми розвитку захворювання).
У гриба P. halstedii, що є збудником хвороби, налічують кілька десятків рас, які пристосовані до окремих сортів і гібридів соняшнику. Захворювання інтенсивно розвивається за високої вологості повітря (понад 70%) і температури в межах 15-18°С. Інтенсивне формування нестатевого спороношення й утворення ооспор, як правило, відбувається після рясних дощів. Розвиток несправжньої борошнистої роси на рослинах сприяє більш інтенсивному їх ураженню збудником білої гнилі.
Основне джерело інфекції — уражені рештки, в яких зберігаються ооспори, засмічений ооспорами грунт, уражене насіння, де знаходиться грибниця патогена, й уражені сходи пророслої падалиці. Ооспори зберігають свою життєздатність в грунті до 7-10 років. При проростанні ооспор утворюються зооспорангії зі зооспорами. Від останніх відбувається первинне зараження рослин.
Шкідливість несправжньої борошнистої роси виявляється у зрідженні посівів соняшнику, в результаті випадання дифузно уражених рослин, суттєвому зниженні асиміляційної поверхні, в результаті передчасного відмирання уражених листків, зниженні продуктивності рослин, числа сім’янок в кошику, їх маси, посівних і технологічних якостей насіння. Недобір урожаю, залежно від інтенсивності ураження рослин, може становити 2-10 ц/га.
Захисні заходи. Вирощування стійких до хвороби сортів і гібридів, дотримання сівозміни і просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, в останніх — своєчасне проведення фітопрочисток із видаленням та знищенням уражених рослин, сівба в оптимальні строки здоровим протруєним насінням, за необхідності обприскування посівів фунгіцидами.
Хвороба наземних органів рослин соняшнику
Альтернаріоз проявляється на всіх надземних органах рослин. На листках з’являються дрібні темно-коричневі кутасті, більш світлі по краях із жовтою облямівкою і часто з концентричною зональністю плями. Згодом вони розростаються у діаметрі до 2-3 см і обмежовуються з усіх боків жилками листка. За розвитку хвороби на черешках вони засихають разом із листком. На стеблах рослин плями мають вигляд штрихів і неправильних еліпсів розміром 1-5 см. На чашолистиках кошиків плями коричнево-чорні, іноді концентричні, а на пелюстках — коричневі, еліпсоподібні, розміром 5х2 мм, які часто зливаються. У вологу погоду плями вкриваються оливковим або темно-оксамитовим нальотом — нестатевим (конідіальним) спороношенням патогенів.
При епіфітотійному розвитку листки, стебла і кошики майже повністю вкриті плямами, хворі рослини ламаються, засихають. В уражених кошиках насіння щупле, часто покрито оливковим нальотом.
Джерелом інфекції є уражені решки, на яких зберігаються конідії патогенів, заражене насіння, в якому зберігається грибниця. Додатковим джерелом можуть бути конідії, які прилипають до поверхні сім’янок, або як домішки до них, і разом з насінням можуть бути висіяні в грунт.
Шкідливість хвороби виявляється у зрідженні густоти посівів, передчасному відмиранні уражених рослин, у хворих рослин суттєво знижується вміст олії в насінні, погіршується жирнокислотний її склад, різко знижуються посівні якості насіння. Особливо шкідлива хвороба на перших етапах розвитку рослин, спричиняючи загибель проростків та сходів. Недобір урожаю може становити 20% і більше.
Захисні заходи. Всі заходи, що направлені проти білої гнилі, є ефективними і проти альтернаріозу.
