Переважна більшість сортів із майже 100 районованих належить до інтенсивного типу. Найбільш цінними для такої технології є сорти, які характеризуються високою стійкістю до більшості шкідливих хвороб (групова стійкість). Прикладом такої стійкості можна навести такі сорти сої, як Мельпомена — стійкий до фузаріозу, аскохітозу, пероноспорозу; Сяйво — до аскохітозу, пероноспорозу, септоріозу, слабо уражується фузаріозом і сірою гниллю; Васильківська — до пероноспорозу, аскохітозу, септоріозу; Одеська 151 А, Ятрань — до аскохітозу, септоріозу, фузаріозу, бактеріозам та багато інших сортів. При вирощуванні сортів сої з високою польовою стійкістю до більшості хвороб суттєво зменшуються обсяги застосування фунгіцидів, кратність обприскувань рослин, зменшується забруднення довкілля, підвищується рентабельність вирощування сої.
Протруюйте насіння, аби кожна рослина була здоровою
Для сівби сої використовують відкаліброване, кондиційне здорове насіння зі схожістю не нижче 90 %, маса 1000 насінин 150–170 г. Насіння сої перед посівом варто проаналізувати на ураженість збудниками хвороб. Проти виявленої зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння сої знезаражують протруйниками, використовуючи для цього інкрустацію чи зволожене протруєння. Згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, для знезараження насіння сої застосовують один із протруйників.
Вибір протруйника залежить від виявленої патогенної мікрофлори (зовнішня і внутрішня інфекція) насіння. З цією метою слід постійно проводити фітосанітарний моніторинг насіннєвого матеріалу з метою ефективного його знезараження.
Численними дослідженнями встановлено, що при протруєнні насіння розвиток кореневих гнилей на рослинах сої, залежно від діючої речовини препарату, знижується порівняно до контролю у фазі сходів в 1,5–2 разів, першого трійчастого листка — у 1,8–2,5 разів; цвітіння — в 3–3,5 разів.
Для протруєння насіння сої використовують шнекові протруйні машини: ПСШ-5, ПНШ-5 «Господар», ПНШ-3 «Фермер»; Gramax –V, AL-50, AL-50P, Trans-Mix 20, ротаційні — СС 10, СС-20, СС-50, СС 150, СС 250, СТ 50, СТ 200, інерційно-фрикційної дії: ПНУ-4, ПНУ-10 та ін.
В останні роки протруєння насіння сої у господарствах поєднують з його обробкою біопрепаратами для фіксації атмосферного азоту бульбочковими бактеріями. Пояснюється це тим, що в останній час для протруєння насіння сої використовують протруйники нового покоління, які майже не проявляють токсичної дії по відношенню до бульбочкових бактерій. Поєднання цих операцій суттєво скорочує витрати на їх проведення.
Проти кореневих гнилей, пліснявіння насіння, плямистостей можна використати для протруєння насіння біопрепарат Агат 25-К, па., основу якого становлять корисні бактерії та складові їх культуральної рідини, збалансований набір 14 мікро- та трьох макроелементів, флавоїдні речовини та імуногени бактеріального походження. Норма витрати препарату (40 г/т). Проти зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння сої можна використати також біопрепарат Біополіцид (БСП), гель (100 мл/гектарна норма висіву насіння).
При інкрустації чи протруєнні насіння слід додавати в робочу суспензію чи емульсію мікроелементи — молібденово-кислий амоній (250–450 г/т), солі кобальту, борну кислоту — (по 250–300 г/т), нікель 2,5 г/т.
З метою підвищення урожайності і стійкості рослин до хвороб насіння сої можна обробити одним із дозволених біопрепаратів: Азотофіт, р. (0,2 л/т); Біоінокулянт-БТУ-р, р. (1–3 л/т); Біоінокулянт-БТУ-т, п. (1–4 кг/т); Біокомплекс АТ, р. (0,5–1,5 л/т); Біокомплекс-БТУ, р. (0,5–2,5 л/т); Біопрепарат «Ескалібр», капсульований порошок, п, (125 г/80 кг); НітродарРізоФло 5 (RhizoFlo), р. (4,5–5,5 мл/кг або 3,1 л/600 кг); Фітоцид, р. (0,5–1,5 л/т).
З метою отримання дружніх сходів, активізації росту рослин на ранніх фазах розвитку, підвищення імунітету і їх продуктивності при протруєнні чи інкрустації насіння сої слід додавати в робочі розчини протруйника один із рекомендованих регуляторів росту рослин.
Вимоги до грунтів
Із впровадженням інтенсивної технології вирощування високі врожаї сої одержують лише за умов суворого дотримання сівозміни. Місце сої в сівозміні визначається, з одного боку, біологічними й агротехнічними особливостями культури, а з іншого — грунтово-кліматичними й економічними умовами району.
Не дивлячись на те, що соя є витривалою до вирощування на одному полі протягом декількох років, її краще повертати на теж саме поле не раніше ніж через 3–4 роки. Чим коротша ротація сої у сівозмін, тим більше необхідно в господарстві запасатися засобами захисту рослин — фунгіцидами, гербіцидами, інсектицидами тощо.
При вирощуванні сої за інтенсивною технологією дуже важливо протягом усієї вегетації рослин дотримуватися агротехнічних заходів. Розміщуючи цю культуру в сівозміні, необхідно враховувати конкурентоспроможність її щодо окремих видів бур'янів, які, до того ж, є резерваторами багатьох збудників хвороб.
Кращими попередниками сої є озимі та ярі зернові культури, картопля, що не мають спільних збудників хвороб. Високі врожаї сої отримують при розміщенні її на чистих від бур’янів полях після кукурудзи, овочевих культур, а в умовах достатнього зволоження після цукрових і кормових буряків.
Дотримання сівозміни обумовлює різке зниження розвитку пліснявіння насіння, кореневих та стеблових гнилей, пероноспорозу, борошнистої роси, іржі, плямистостей листя, бактеріальних та вірусних хвороб.
Не слід розміщувати сою після зернових бобових культур, соняшнику, льону, багаторічних трав, а також біля акацієвих насаджень, оскільки вони уражуються спільними збудниками хвороб і пошкоджуються деякими видами шкідників (акаційова вогнівка та ін.). Не можна сіяти сою на полях, забур’янених багаторічними бур’янами: різними видами осотів, пирієм повзучим, берізкою польовою, хвощем польовим та ін.
Слід зауважити, що соя належить до найкращих попередників у сівозміні, особливо для озимих культур, кукурудзи, картоплі та інших культур. За сучасних методів господарювання широко впроваджуються короткоротаційні сівозміни, як озима пшениця-соя-озима пшениця, кукурудза-соя-кукурудза. При впровадженні таких сівозмін суттєво зростають об’єми засобів захисту рослин.
При вирощуванні сої покращується фізичний стан грунту, у ризосфері рослин створюється важливий комплекс корисних мікроорганізмів, які засвоюють азот із атмосфери, перетворюють нерозчинні сполуки фосфору в доступні, а також збагачують грунт органічною речовиною.
При вирощуванні сої слід дотримуватися просторової ізоляції між культурами, що уражуються одними і тими ж самими збудниками хвороб. Розміщення сої повинно бути не ближчим, ніж 1 км від багаторічних бобових трав та інших бобових культур. Не рекомендується висівати сою поряд із зернобобовими культурами, які уражуються багатьма збудниками хвороб, а також від ділянок, де ці культури вирощувалися у попередньому році. Дотримання просторової ізоляції передусім запобігає спалахам аерогенної грибної, бактеріальної інфекції і суттєво обмежує розповсюдження неперсистентних вірусів, зокрема, вірусу жовтої мозаїки та ін.
Соя добре росте на різних грунтах, крім солонців і грунтів, схильних до заболочування. Найбільш придатні для вирощування сої родючі суглинкові і супіщані чорноземи, багаті фосфором, калієм і гумусом із нейтральною реакцією грунтового розчину (рН 6,5–7,0). На більш кислих грунтах вона інтенсивно уражується фузаріозною кореневою гниллю, фузаріозним і вертицильозним в’яненням. При вапнуванні кислих грунтів (внесенні вапна більш як ? від розрахункової норми за гідролітичною кислотністю) зростає ураження рослин бактеріальним в’яненням та іншими хворобами.
Найкращими ґрунтами в Україні для вирощування сої за ноу-тіл технологією є чорноземи темно-сірі та каштанові ґрунти легкого та середньосуглинкового механічного складу з рН 6,5–7,0, ґрунти — з високим вмістом органічної речовини.
Соя — вимоглива культура до обробітку грунту. Це обумовлено особливостями проростання насіння і тим, що для максимального утворення бульбочок на коренях необхідна відповідна структура орного шару грунту. Завдання основного (осіннього) і пердпосівного обробітку грунту полягає у створенні рівномірного розпушеного, зернистого, дрібногрудковатого посівного шару; загортанні і доброму змішуванні з грунтом рослинних решток, які є часто основним джерелом інфекції багатьох збудників хвороб та добрив; створення пухкого, добре оструктуреного орного шару, щільність ґрунту для сої — 1,1–1,3 г/см, вирівнянні поверхні грунту. Якісне і своєчасне проведення цих заходів суттєво оздоровлює грунт від фітопатогенів, знижує запас інфекції збудників хвороб сої.
При проведені обробітку грунту особливу увагу слід приділити максимальному очищенню поля від бур’янів, більшість яких є резерваторами бактеріальної і вірусної інфекції, а також накопиченню й збереженню вологи.
Після стерньових попередників, не засмічених багаторічними бур’янами, та після кукурудзи основний обробіток передбачає 2–3 дискових лущень та зяблевої оранки на глибину 22–25см. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, проводять пошаровий обробіток грунту. Спочатку поле дискують на глибину 6–8 см, потім через 12–15 днів його лущать лемішними лущильниками на глибину 12–14 см. За умов, коли поле забур’янене кореневищними бур’янами, його дискують у двох напрямках на глибину 10–12 см. Зяблеву оранку на чорноземних грунтах проводять на глибину 28–30 см.
Поля після цукрових буряків та картоплі, як правило, не дискують, а проводять лише зяблеву оранку на глибину 22–25 см.
Навесні, при настанні фізичної стиглості грунту, поле ретельно вирівнюють вирівнювачами або боронами. До сівби сої проводять дві культивації із боронуванням: першу — на глибину 10–12 см, другу передпосівну — на глибину загортання насіння.
Спосіб сівби
Сою висівають за температури грунту 10–12оС, що співпадає часто з фенологічним показником — цвітінням яблуні. Посів насіння сої у погано прогрітий грунт сприяє масовому його ураженню пліснявінням, фузаріозом, кореневими гнилями, бактеріозом та іншими хворобами. При пізніх строках сівби складаються більш сприятливі умови для інтенсивного ураження рослин несправжньою борошнистою росою, іржею, плямистостями, бактеріальними та вірусними хворобами.
При сучасних технологіях вирощування сої застосовують різні способи сівби: вузькорядний (7,5 см), звичайний рядковий (15; 22,5 та 30 см), широкорядний (45см) та різні модифікації смугових і стрічкових.
На широкорядних посівах норма висіву в районах достатнього зволоження Лісостепу і Полісся становить 500–700 тис. схожих насінин на 1 га, у Степу — 350–450 тис. схожих насінин на 1 га. За високої культури землеробства на високих агрофонах густота сходів бажана бути: для скоростиглих сортів — 900–850 тис. шт. /га; ранньостиглих — 800–750, середньостиглих — 700–650 тис. шт./га.
У зріджених посівах через гілкування збільшуються втрати сої при збиранні врожаю, а в загущених — рослини вилягають і інтенсивно уражуються епіфітними хворобами. Як правило, на широкорядних посівах кількість уражених рослин пероноспорозом, білою, сірою, південною склероціальною гнилями, аскохітозом, антракнозом, септоріозом значно нижча, ніж на рядкових посівах сої. Найменший розвиток цих захворювань спостерігається на кулісних посівах сої.
На чистих полях від бур’янів сою висівають звичайним рядковим способом (частіше з міжряддям 15 см). За такого способу сівби рослини сої не гілкуються, вони інтенсивно ростуть, швидше розвиваються і дозрівають. Рослини раціонально використовують світло, воду, елементи живлення грунту, при цьому стримується швидке поширення аерогенної інфекції пероноспорозу, плямистостей, створюється сприятливий тепловий і повітряний режими. На зріджених посівах рослини більш інтенсивно уражуються вірусними хворобами.
Глибина загортання насіння сої залежить від вологості і структури поверхневого шару грунту, строків і способів сівби, енергії проростання насіння та ступеня скоростиглості сорту. Оптимальна глибина загортання насіння сої становить 2–4 см, за умов добре зволоженого і прогрітого шару грунту — 1,5–2,5 см. На легких грунтах насіння сої загортають на глибину 3–4 см, на важких вологих грунтах — 1,5–2,0 см. Пізньостиглі сорти сої слід висівати, по можливості, на меншу глибину загортання порівняно з ранньостиглими. При пересиханні верхнього шару грунту на легких і середніх грунтах глибина загортання насіння сягає 6–8 см. Слід пам’ятати, що при глибокому загортанні насіння у грунт складаються сприятливі умови для інтенсивного його ураження пліснявінням і подальшим загниванням, ураження проростків фузаріозом, кореневими гнилями, сім’ядольним і пустульним бактеріозами та іншими хворобами.
Догляд за посівами сої включає коткування площі після посіву, яке покращує умови для проростання насіння, 1–3 досходових боронування (перше — через 4–5 днів після сівби; друге — через 7–8; третє — через 9–10 днів), які проводять середніми боронами в один слід упоперек напрямку сівби. При проведенні боронування руйнується грунтова кірка, суттєво зменшується ураження проростків сої фузаріозом, кореневими гнилями, знищується більше 50 % проростків бур’янів у грунті.
Нюанси гербіцидного контролю
Для знищення бур’янів застосовують гербіциди, грунтові — до посіву або до появи сходів, і після сходів, і до початку утворення першого трійчастого листка сої. При розміщенні сої у сівозміні слід враховувати, які гербіциди вносились під попередник і їх післядію на наступну культуру. Як відомо, послаблені рослини сої є сильно сприйнятливими до біотичних факторів, особливо до ураження збудниками кореневих гнилей.
Якщо попередником сої є кукурудза, яка пізно звільняє поле, то в осінній період не проводять спеціальних заходів проти бур'янів. У такому разі обов'язковим є застосування у допосівний період одного з загально винищувальних гербіцидів, який вносять за два тижні до сівби сої. Якщо попередником є зернові культури, то гербіциди суцільної дії треба застосовувати і в літньо-осінній період в міру появи бур'янів. При цьому важливо знищити багаторічні бур'яни, особливо коренепаросткові. Слід зазначити, що загальновинищувальні гербіциди не слід використовувати при низьких температурах повітря (нижче 13–15 оС), коли припиняється вегетація у більшості видів бур'янів.
Залежно від рівня та видового складу бур'янів у післясходовий період посіви сої обробляють одним із рекомендованих гербіцидів, згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. На практиці частіше застосовують бакові суміші гербіцидів. Обробку посівів страховими гербіцидами проводять, як правило, до фази третього-четвертого листка.
Соя, як відомо, до змикання листків у рядках, особливо в перші 25–30 днів, погано конкурує з бур’янами. Тому з появою сходів, переважно у фазі 1-го справжнього листка, слід проводити післясходове боронування поля райборінками також упоперек напрямку сівби. При значному забур’ненні посівів доцільно провести повторне боронування через 5–6 днів після першого.
На забур’янених посівах сої після появи сходів і до початку утворення першого трійчастого листка слід застосувати дозволені гербіциди.
На широкорядних посівах сої проводять 2–3 міжрядні культивації: першу — на глибину 5–6 см, другу і третю — на 6–8 см, що суттєво активізує роботу азотфіксуючих бульбочок на кореневій системі рослин, чим покращує азотний баланс грунту. Боронування посівів сої не варто проводити рано вранці по росі, коли рослини є найбільш ламкими. Правильне застосування агротехнічних заходів, таких як до- і післясходового боронування і декілька міжрядних, дозволяє до 90 % знищити бур’яни, суттєво знизити ураженість рослин кореневими гнилями, фузаріозом та іншими хворобами.
Якщо в передпосівну культивацію вносились гербіциди, кількість післяпосівних обробок скорочують або зовсім не проводять.
Фітосанітарний моніторинг потрібно проводити систематично
У період вегетації сої необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг посівів з метою виявлення найбільш небезпечних хвороб і своєчасного проведення хімічних профілактичних заходів. Для обмеження їх поширення велике значення має виявлення початкової стадії ураження, своєчасна діагностика хвороб в період вегетації рослин. За умов прогнозу швидкого поширення хвороби чи групи хвороб доцільно приступати до обприскування насіннєвих посівів сої фунгіцидами.
Перед закупівлею пестицидів остерігайтесь підробок препаратів. Вибір фунгіциду для обприскування посівів сої залежить від наявності хвороб, ознаки яких почали проявлятися на рослинах, складу діючої речовини, чи їх суміші, технічної ефективності препарату. При виборі фунгіциду перевагу слід віддавати найбільш екологічно безпечним (малі норми витрати), які не є фітотоксичними, економічно вигідним (низька ціна), ефективним препаратам (висока технічна ефективність) з широким спектром дії проти збудників хвороб сої. Ефективність фунгіцидів на сої буде максимальною при їх профілактичному застосуванні.
Висока ефективність фунгіцидів проти листкових хвороб сої буде досягнута лише за умов систематичного моніторингу посівів культури, коли чітко буде зафіксована дата прояву перших симптомів хвороби на рослинах і завдяки цьому встановлений термін першої фунгіцидної обробки. З цією метою, починаючи з фази бутонізації рослин, посіви сої обстежують не рідше одного разу в декаду, а починаючи з фази цвітіння — 1 раз через кожні 5–6 днів.
При виявленні перших ознак несправжньої борошнистої роси, іржі, аскохітозу, септоріозу, антракнозу, бактеріозів та інших захворювань і сприятливому прогнозі погодних умов на найближчі дні для розвитку хвороб доцільно приступати до проведення профілактичних обприскувань посівів сої необхідним фунгіцидом.
Найчастіше перше обприскування рослин фунгіцидами співпадає з початком цвітіння сої. Тому на практиці першу профілактичну обробку фунгіцидами починають наприкінці бутонізації сої, коли на 70 % рослин з'явилися бутони згідно з європейською шкалою ВВСН це відповідає 51–60-й фазі, або з появою перших ознак хвороб.
На ультраранньостиглих (до 80 днів) та ранньостиглих (до 100 днів) сортах сої фунгіциди зазвичай застосовують однократно. На сортах сої із тривалістю вегетаційного періоду понад 100 днів, особливо за умов інтенсивного розвитку хвороб або вегетації рослин в умовах високої вологості та підвищених температур повітря, виникає необхідність проведення двократного обприскування сої фунгіцидами: перше — у фазі бутонізації-початку цвітіння (ВВСН 51–60) і друге — в кінці цвітіння-початку формування бобів (ВВСН 67–71). Таким чином, щоб звести до мінімуму шкідливу дію хвороб, протягом вегетації сої достатньо провести одне або два обприскування рослин фунгіцидами, залежно від сорту та погодних умов, які складаються під час вегетації сої.
Протягом вегетації сої достатньо провести одне або два обприскування рослин фунгіцидами, аби звести до мінімуму шкідливу дію хвороб. Проти грибних і бактеріальних хвороб посіви сої можна також обробляти біопрепаратом Агат 25-К, па. з нормою витрати 30 г/га.
З метою підвищення продуктивності сої і підсилення стійкості рослин проти хвороб при обприскуванні рослин фунгіцидами рекомендується додавати в робочі розчини один із рекомендованих регуляторів росту рослин.
Проти сисних шкідників, які є переносниками вірусної інфекції, за необхідності посіви сої обробляють дозволеними Переліком до використання в Україні інсектицидами. На насіннєвих посівах обприскування слід проводити відразу після виявлення сисних шкідників для запобігання поширення вірусної інфекції.
Під час вегетації на насіннєвих ділянках видаляти і знищувати дифузно уражені рослини несправжньою борошнистою росою та уражені вірусними хворобами.
