Впровадження технологій вирощування сучасних сортів, розроблених на принципах адаптивного рослинництва, є суттєвим засобом збільшення виробництва продукції рослинництва. Стійке зростання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні пов'язане з інтенсифікацією технологічного процесу вирощування польових культур, спрямованого на створення високопродуктивних агрофітоценозів, покращення якості продукції, зведення до мінімуму втрат від бур'янів, хвороб, шкідників і стресових погодних явищ, за умов збереження екологічної безпеки довкілля та підвищення окупності ресурсних і енергетичних витрат.
У горосі своя цінність
За останні 50 років в умовах східної частини Лісостепу України стали очевидними зміни клімату. В зимовий період почастішали перепади температури від плюсових до низьких негативних, що спричиняє утворення льодової кірки на посівах озимих культур, яка погано впливає на перезимівлю та урожайність. Весняний період все частіше супроводжується ґрунтовою та повітряною посухою. Опади весною випадають нерівномірно, що характерно для зони нестійкого зволоження. Літні місяці характеризуються жорсткою посухою, яка нерідко припадає на фазу наливу зерна ранніх зернових культур (у червні-липні) і спричиняє зменшення їх врожаю.
Горох - цінна харчова, кормова та агротехнічна культура. Насіння гороху добре розварюється, має високі харчові якості, а саме: містить 20–36 % білка, 29–54 % крохмалю, 4–10 % цукру, 0,7–1,6 % жиру та вітаміни А, В1, В2, В6, С, РР, К, холін, а також солі калію, марганцю, фосфору, кальцію й амінокислоти (метіонін). Засвоювання білків гороху організмом людини нижче, ніж білків м’яса або риби. Із насіння гороху готують перші та другі страви, а добавка 10 %-го горохового борошна до житнього та пшеничного підвищує харчову цінність хліба без помітного зниження хлібопекарської якості.
Горох відіграє значну роль у лікувальному харчуванні. Так, відвар насіння гороху (як і всієї рослини) має сильну сечогінну дію і сприяє виведенню та розчиненню каменів у нирках. Страви із гороху рекомендовано також використовувати в харчовому раціоні за серцевих захворювань.
Нині площі під горох посівний в Україні невблаганно скорочуються, це пов'язано передусім з низькою рентабельністю цієї культури. Перепоною для одержання гідних урожаїв гороху є несприятливі природно-кліматичні умови останніх років, відсутність стабільного попиту на внутрішньому ринку, складне економічне становище сільгосппідприємств, що змушує насичувати сівозміну «валютними» культурами (соняшник, ріпак або, в кращому разі, соя), а також неоптимізована й малоефективна технологія вирощування гороху.
Технологія вирощування базується на комплексному і раціональному використанні грунтово-кліматичних, біологічних, технічних, матеріальних і грошових ресурсів для максимально можливого задоволення потреб рослин в основних факторах життя з метою отримання високого і стабільного врожаю. Вона поєднує три основні напрями господарської діяльності: технологічний, технічний і розрахунково-економічний.
Технологічний напрям передбачає розробку й послідовність проведення технологічних операцій та агротехнічних вимог до них.
Технічний - комплектацію машинно-тракторних агрегатів, марочний підбір тракторів, сільськогосподарських та спеціальних машин і знарядь, установлення норм виробітку та кількості обслуговуючого персоналу.
Розрахунково-економічний напрям - визначення потреб у робочій силі й техніці, матеріально-грошових витрат за видами робіт і в цілому по культурі, а також собівартості вирощеної продукції.
Горох холодостійка, відносно мало вимоглива до тепла культура. Насіння починає проростати за температури 1–2 ?С, а оптимальна становить 4–5 ?С. Сходи можуть витримувати приморозки до мінус 5–7 ?С. Оптимальна температура для утворення вегетативних органів гороху - 12–16 ?С, генеративних - 16–20 ?С. Температура понад 26 ?С негативно впливає на величину і якість урожаю.
Вимоги до вологи
Для набубнявіння і проростання насінині потрібно 110–115 % води від його маси. Найкращі умови для росту складаються при випаданні 450–600 мм за рік, а вологість ґрунту становить 70–80 % найменшої вологоємкості. У посушливі роки вегетація гороху може скорочуватись у півтора рази.
Незважаючи на те, що горох не відноситься до посухостійких культур, його можна вирощувати у відносно посушливих умовах. Це можливо завдяки глибокому проникненню добре розвинутої стрижневої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт 400–600.
Початок весни 2011 р. в умовах східного Лісостепу України (Харківська обл.) був досить вологим та прохолодним. Так, кількість опадів у квітні перевищувала норму на 18,4 мм (або на 52 %), а середньодобова температура повітря була менше норми на 1,4 оС (рис. 1), у 2012 р. кількість опадів в квітні була лише 1,1 мм, що становить 3 % від норми, а у 2013 р. кількість опадів в квітні була лише 6,9 мм, що на 81 % менше від норми.
Рис. 1. Особливості погодних умов Харківської області у весняно-літній період, 2011–2013 рр.
У травні температура повітря була на 1,2 оС вищою за норму, а кількість опадів знаходилась у межах норми. У 2012 р. опадів в травні також випало менше від норми на 16,5 мм, або на 38 %. Торік кількість опадів була близькою до багаторічної норми - 44,8 мм. Середньодобова температура перевищувала норму на 4,9 оС.
У літні місяці погодні умови також не передбачувані - практично постійно високі температури, а опади випадають не рівномірно - у вигляді граду або ливневих дощів.
Попередники, сівозміна
Сівозміна - важлива складова системи землеробства. Це основа, на якій грунтуються системи обробітку грунту, удобрення, захисту вирощуваних культур від бур’янів, шкідників і хвороб, а грунту - від різних видів ерозії.
Горох входить до групи рослин - поліпшувачів грунту. Це пов’язано з тим, що горох економить грунтовий азот, створюючи надземну масу за рахунок синтезу азоту повітря, а коренева система, маючи високу розчинну здатність щодо фосфорнокислих та інших важкорозчинних сполук, позитивно впливає на фізичні й хімічні властивості грунту.
Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур.
Кращими для гороху попередниками є культури, які залишають поле чистим від бур’янів і не висушують грунт. Найкращими попередниками для гороху є озима пшениця, озиме жито, картопля, цукрові буряки й кукурудза. Не можна сіяти горох після інших бобових культур, позаяк у них багато спільних шкідників.
Горох не слід вирощувати близько від посівів багаторічних трав, що мають чимало спільних шкідників, а також від насаджень білої і жовтої акації, де поширюється так звана бобова вогнівка, що ушкоджує горох.
Кращі умови для формування врожаю створюються при розміщенні у сівозміні одного поля зернобобових культур. Це запобігає «гороховтомі» ґрунту, захищає від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розміщувати горох ближче 500 м від багаторічних бобових трав.
Обробіток ґрунту
Основний обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур’янені однорічними бур’янами, проводять лущення у два сліди на глибину 5–6 см. При нестачі вологи в ґрунті застосовують обробіток важкими дисковими боронами. Через 15–20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 20–22 см. На сильно забур’янених полях (особливо багаторічними кореневищними бур’янами - пирій повзучий, гострець, свинорий) за допомогою лущень, повністю знищити бур’яни неможливо, тому необхідно застосовувати інші методи. Найефективнішим є внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган тощо) по стерні. Через 15–20 днів після пожовтіння і загибелі бур’янів проводять оранку на глибину 20–22 см. На сьогоднішній день оранку можна замінити дискуванням на ту саму глибину.
При розміщенні гороху після просапних культур грунт не лущать, а одразу проводять зяблеву оранку на глибину 22–25 см. Після кукурудзи грунт двічі дискують у поперечних напрямах важкими дисковими боронами на глибину 10–12 см і проводять зяблеву глибоку (25–27 см) оранку.
Від якості передпосівного обробітку ґрунту залежить енергія проростання насіння, польова схожість, дружність і одночасність росту рослин.
Поле повинно бути повністю підготовлене з осені. Весною необхідно провести лише закриття вологи і відразу посів.
Система удобрення та сорти
Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у поживних речовинах велика. Горох вимогливий до родючості ґрунтів і добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив. Також необхідно створити всі умови для ефективного засвоєння азоту з повітря. Важливим є внесення і гною на це поле за рік чи два до вирощування даної культури.
Розміщення гороху на окультурених ґрунтах у сівозміні після удобрених попередників при вмісті доступних форм фосфору і калію більше 15 мг на 100 г ґрунту дозволяє одержувати 30 ц/га зерна і більше без внесення мінеральних добрив майже у всіх зонах вирощування.
Таблиця 1. Витрати основних елементів живлення на 1 т продукції сучасними сортами гороху
Горох є азотфіксуючою рослиною, тому азотні добрива під нього не рекомендують вносити. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-З листків. Невелику дозу його (20–30 кг/га д. р.) вносять лише у випадку, якщо під час сівби запаси нітратного азоту в орному шарі ґрунту менші, ніж 30 мг/кг.
Для покращення симбіотичної фіксації азоту необхідно застосовувати молібден, цинк і бор за умови, що в 1 кг ґрунту їх міститься менше 0,3 мг. Особливо цінним є молібден, який впливає на симбіотичну азотфіксацію. Його вплив на урожайність прирівнюється до внесення 30 кг/га д. р. азоту. Молібден і бор покращують надходження азоту в рослини гороху, цинк сприяє засвоєнню рослинами калію і магнію. Підвищують урожайність гороху також мідь, кобальт та ін.
За даними лабораторії рослинництва та сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН, горох на формування 1 т зерна та відповідної кількості соломи витрачає 48 кг азоту, тому для отримання урожайності понад 2,5 т/га обов’язковим є застосування азотних добрив.
Головною проблемою при вирощуванні гороху завжди було значне вилягання посівів, розтріскування бобів і як результат - великі втрати. У сучасних безлисточкових (вусатих) сортів гороху зернового напряму використання вищеназвані негативні ознаки відсутні.
Зокрема, заслуговують на увагу такі сорти, як ЦАРЕВИЧ - занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, з 2008 року, середня кількість насінин у бобі 5–6, максимальна - 7. Тривалість вегетаційного періоду 71–75 діб. Маса 1000 насінин 270–280 г. Вміст білка в насінні 22–23 %.
ДЕВІЗ внесений до Реєстру сортів рослин України з 2007 року для зон Степу та Полісся, з 2010 року визнаний національним стандартом. Кількість насінин у бобі 4–5, максимальна - 8, зернового використання, середньостиглий. Маса 1000 насінин - 250–270 г. Вміст білка в насінні 20–23 %.
ОТАМАН Внесений до Реєстру сортів рослин України з 2011 року, кількість насінин у бобі 5–6, максимальна - 7, середньостиглий. Маса 1000 насінин 230–250 г. Вміст білка в насінні 20–22 %.
ОПЛОТ внесений до Реєстру сортів рослин України з 2011 року, кількість насінин у бобі 5–6, максимальна - 7, зернового напряму використання, середньостиглий. Посухостійкий. Маса 1000 насінин 260–280 г. Вміст білка в насінні 20–22 %.
МАГНАТ внесений до Реєстру сортів рослин України з 2012 року. Середня кількість насінин у бобі 4–5, максимальна - 7, зернового використання, тривалість вегетаційного періоду 78–83 діб. Маса 1000 насінин 220–250 г. Вміст білка в насінні 20–22 %.
Вивчення сучасних сортів гороху показало, що при застосуванні сівозміни, навіть без використання добрив досить високу врожайність забезпечили сорти Оплот (2,22 т/га), Магнат (2,34 т/га) та Отаман (2,36 т/га). Дещо нижчу урожайність отримано у сортів Девіз, Царевич (по 2,17 т/га) та Чекригінський (2,18 т/га) (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність сортів гороху залежно від фону живлення,
т/га, середнє за 2011–2013 рр.
У середньому за 2011–2013 рр. досліджувані сорти гороху мало відгукувалися на внесення органічних та мінеральних добрив. Так, на фоні післядії гною (30 т/га) сорти гороху забезпечували прибавку врожайності в середньому 0,12 т/га. Найменша прибавка врожайності були у сортів Чекригінський (0,07 т/га) та Девіз (0,09 т/га), а найбільші (0,14 т/га та 0,16 т/га) - одержані у сортів Царевич та Магнат. Сорти Отаман і Магнат на цьому фоні забезпечили найбільшу врожайність на рівні 2,49 т/га та 2,50 т/га відповідно.
За внесення мінеральних добрив у дозі N30P30K30 на фоні післядії гною найбільшу врожайність 2,53 т/га та 2,55 т/га забезпечили сорти гороху Отаман та Магнат. Порівняно з фоном без добрив на цьому фоні прибавка урожаю зерна в середньому становила 0,22 т/га. Найбільшою вона була у сортів Оплот (0,23 т/га), Девіз (0,24 т/га) та Царевич (0,27 т/га), а найменшою - по 0,17 т/га - у сортів Отаман і Чекригінський.
Таблиця 3. Система хімічного захисту посівів гороху від шкідників і хвороб за рівня урожайності 3,5–5,0 т/га
Таким чином, встановлено, що в середньому за 2011–2013 рр. найкращу реакцію на застосування мінеральних в основне внесення і післядії органічних добрив забезпечував сорт Отаман, прибавки врожайності якого від дії добрив були стабільно високі: на фоні післядії гною - 0,14 т/га, за внесення мінеральних добрив в дозі N30P30K30 на фоні післядії гною - 0,27 т/га.
Підготовка насіння
Підготовка насіння до сівби починається одразу після збирання урожаю. Насіння очищають на машинах первинної очистки, при потребі просушують. Навесні перед сівбою підготовка насіння складається із трьох операцій: протруювання, обробка мікро-елементами і бактеріальними добривами.
Для захисту від бактеріальних та грибних захворювань рослин, насіння протруюють хімічними препаратами. Протруєне насіння у день сівби обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробкою молібденом і бором. Протруйники Фундазол і Максим можна використовувати вдень сівби одночасно з ризоторфіном. Решта препаратів при поєднанні з бактеріальними добривами знищують бульбочкові бактерії, тому протруювання необхідно проводити не пізніше як за 2–3 тижні до сівби, а обробляти ризоторфіном і мікроелементами в день сівби.
Насіння у день сівби змочують водою (2 % маси) і обробляють ризоторфіном з розрахунку 0,2–03 кг на гектарну норму. Обробляють ризоторфіном у приміщенні, куди не потрапляють сонячні промені.
Норма висіву
Норму висіву встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн схожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше. Рекомендуються такі норми висіву: Степ України - 0,9–1,0, Лісостеп - 1,0–1,2, Полісся - 1,1–1,4 млн/га. Якщо застосовують для знищення бур’янів гербіциди, норму висіву встановлюють меншу, а при проведенні досходовнх і післясходових боронувань збільшують на 10–15 %. Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності насіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (М10001000–200–250г) - 2,0–2,6 ц/га; крупнонасінних (М1000 >250г) - 2,6–3,0 ц/га.
Строки сівби
Горох - культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5–7 °C. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5–8 ц/га.
