Банер

Новий номер

№14(309) липень 2015



	 

	Контроль на соняшнику

	обкладинка

	зміст

	купити електронну версію
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Багатоїдні шкідники: прогноз розвитку на 2013

altТ. НЕВЕРОВСЬКА, завідувач лабораторією прогнозів
В. ЧАЙКА, с. н.с., доктор с.-г. наук, професор
А. ФЕДОРЕНКО, с. н.с., канд. с.-г. наук
О. БАХМУТ, с. н.с., канд. с.-г. наук
А. ПОЛІЩУК, н. с. 
ІЗР НААН
Зміна клімату, що відбувається останніми роками, проявляється через зміни середньої річної температури, кількості і тривалості опадів, збільшення суми ефективних температур, що призводить до змін оптимуму еколого-географічних умов розвитку різних видів та до перебудови видової структури тих чи інших ентомокомплексів.

Такі види фітофагів, як попелиці, кліщі, совки, листокрутки, кукурудзяний і бавовниковий метелик збільшують свою шкідливість за рахунок поширення зон шкідливості на північ та поступового збільшення кількості генерацій у зв’язку із подовженням сезону вегетації. За масових розмножень інтенсивна міграція і розповсюдження комах із природних стацій призводить не тільки до загального збільшення щільності шкідників в агроценозах, а й до процесів гібридизації різних популяційних угруповань, наслідком якого є гетерозис, що обумовлює підвищення плодючості, життєздатності, шкідливості і агресивності комах.
 
Тому надзвичайно складним, але вкрай актуальним залишається дослідження поширення та розвитку шкідливих організмів з урахуванням погодних умов для корекції існуючих систем захисту для тієї чи іншої зони.
 
Плануючи заходи регулювання чисельності шкідливих фітофагів у 2013 році особливу увагу слід приділити багатоїдним шкідникам, серед яких відчутної шкоди в центральних та північних областях на посівах кукурудзи, соняшнику, сорго, проса у минулому році завдавав стебловий (кукурудзяний) метелик. На півдні він заселяв від 30 до 100% площ кукурудзи, в центральних та східних - 10-36%.
 
Виліт імаго шкідника розпочався упершій декаді червня, вихід гусениць - у кінці червня, живлення їх тривало до третьої декади вересня. На площах зернової кукурудзи гусениці шкідника за чисельності 0,5–4,0 екз./рослину (максимально до 5–7 екз./рослину) пошкодили від 5 до 35% рослин. У Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській, Чернігівській областях шкідник заселяв до 70% рослин, у Сумській - до 100%. Пошкодження качанів у цих регіонах становило 3–21%, на Сумщині - до 50%. Більшої шкоди комахи завдавали пізнім посівам кукурудзи. Закінчення живлення та переміщування гусениць у нижню частину стебла на зимівлю відбувалося з середини вересня. Пошкоджуючи рослини кукурудзи, кукурудзяний метелик створює умови для проникнення збудників хвороб: пухирчастої сажки, фузаріозу, цвілі качана. В результаті, втрати урожаю можуть становити від 12 до 25%.
 
Найсприятливішими гідротермічними умовами для розвитку і розмноження фітофага є зона з ГТК 1,1–1,6, або середньодобовою температурою в червні-серпні понад 20 °C і кількістю опадів за цей період понад 200 мм (О.С.Трибель). За даними Укргідрометцентру (2011 р.) протягом останніх років зона окреслена ГТК 1,1–1 - це практично весь Лісостеп і Полісся та деякі області Степу (Кіровоградська, Донецька, Луганська). У південній зоні розповсюдження у досить зволожених районах шкідник може розвиватися у 2–3 поколіннях.
 
Тому за розвитком шкідника необхідно вести ретельні спостереження. Для нагляду за розвитком кукурудзяного метелика, з метою визначення строків проведення захисних заходів проти шкідника на посівах кукурудзи, з середини червня до середини вересня (перше та друге покоління) встановлюють феромонні пастки.
 
У фазі 6–8 листків кукурудзи, як правило, починається масовий літ метеликів шкідника, що є сигналом для випуску трихограми - це період початку відкладання яєць кукурудзяним метеликом. Рослини кукурудзи оглядають з нижнього боку листків для виявлення кладок яєць та заселеності ними рослин. За заселеності 15% рослин кладками яєць, або через 2 тижні після піку льоту метеликів за заселенні 7 кладок яєць/м2, або 5 кладок на 10 рослин доцільно застосовувати трихограму, яку отримують у спеціалізованих біолабораторіях у формі паразитованих яєць зернової молі за 10–24 години до виплодження ентомофага. Період відкладання яєць самицями кукурудзяного метелика триває 12–24 доби (залежно від температури), тому яйцеїда необхідно випускати не менше трьох разів з інтервалом 5–6 діб із тим, щоб весь цей період був насичений трихограмою, життєздатність якої 4–5 діб.
 
altВипускають трихограму у нормі 50 тис./самок (перший випуск), а в другий випуск, залежно від кількості яйцекладок, - на 100 рослин. До 3 кладок на 100 рослин випускають 50 тис./самок, від 3–5 кладок - 100 тис./самок, від 6–8 кладок на 100 рослин - 150 тис./самок, а більше 9 кладок - 200 тис./самок.
 
Проти гусениць кукурудзяного метелика застосовують інсектициди в період початку масового відродження гусениць, які відкрито живляться 3–4 дні, після чого проникають у тканини рослин і стають недосяжними для інсектицидів. Період виплодження гусениць співпадає з фазою викидання волотей. Для визначення строків обробок можна користуватись показниками СЕТ (+10). Заляльковування гусениць починається навесні за температури 15–160С. Виліт перших метеликів спостерігається при СЕТ 3500С, перші кладки з’являються за СЕТ 3750С, інтенсивне відкладання яєць починається при СЕТ 4300С. За СЕТ 5200С вилітає 50% популяції, при досягненні СЕТ 6000С - 75%.
 
Економічний поріг шкідливості - 18% рослин з яйцекладками, 6–8% рослин із гусеницями. Одним із засобів обмеження шкідливості кукурудзяного метелика є вирощування стійких гібридів кукурудзи, знищення товстостеблових бур’янів, збирання кукурудзи в стислі строки і на низькому зрізі (8–12 см).
 
Останніми роками відмічено наростання чисельності листогризучих совок. Найбільш поширеними були бавовникова совка, совка-гамма, капустяна, С-чорне. Шкода заподіяна бавовниковою совкою в останні роки стає все більш відчутною. Вона шкодить рослинам кукурудзи, соняшнику, сорго, сої, коноплям, люцерні бавовнику, томатам, гороху, гарбузовим практично в усіх регіонах країни, крім Поліських, за винятком Закарпаття, де кількість утворених осередків з відчутною шкідливістю совки в останній рік збільшилось. Найбільше шкодить на площах із поливними системами, або з близьким заляганням ґрунтових вод. Вилітати метелики починають у травні-червні, за СЕТ 230? (+ 15?), за сталої середньодобової температури 18–20 °C, відкладати яйця за СЕТ 330?С (+ 15?), вихід гусениць розпочинається через 3–14 діб. Літають імаго до жовтня-листопада, розвиваються у 2-х або 3-х (на півдні) поколіннях, масовий виліт кожного покоління триває близько 15 днів. Наростання чисельності та шкідливості бавовникової совки зумовлюють гідротермічні умови весняно-літнього періоду, зокрема, збільшення суми ефективних температур у лісостеповій і степовій зонах, які становили 18500 і 21000, що значно перевищувало норму.
 
Середня чисельність совок в умовах минулого року не перевищувала порогу шкідливості і сягала 0,1–2 екз./м2, але повсюдно відмічали осередки з підвищеною чисельністю шкідників. Так, у Сумській області в осередках чисельність совки-гамма, карадрини, бавовникової, капустяної, совки С-чорне, а в Запорізькій городньої і люцернової становила 4–5 екз./м2; на Волині, в Харківській, Донецькій, Миколаївській областях чисельність бавовникової совки на кукурудзі та подекуди на соняшнику становила 6–8 екз./м2; в осередках Київської області щільність гусениць капустяної совки на цукрових буряках досягала 10 екз./м2, совки-гамма до 40 екз./м2, в посівах кукурудзи в Донецькій області гусениці бавовникової совки створювали осередки з чисельністю до 40 екз./м2.
 
Пошкоджено листогризучими совками в середньому було від 0,5 до 18% рослин цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, озимого ріпаку, багаторічних трав, овочевих та інших культур. Максимально Совка-гамма осередково пошкодила 20–50% рослин сої в Чернівецькій області, до 24% соняшнику в Харківській області. На Київщині на окремих площах цукрових буряків і соняшнику - до 22% рослин, капустяна совка - до 55% гороху та капусти. У Львівській області на невеликих площах окремих посівів столових буряків гусениці листогризучих совок пошкодили до 65–80% рослин. Бавовникова совка осередково в Донецькій, Черкаській областях, в АР Крим пошкодила 20–35% кукурудзи, соняшнику, овочевих, в АР Крим - до 25% картоплі, в Херсонській - подекуди до 50–60% кукурудзи, у Запорізькій - на 30–100% площ кукурудзи та на 58–100% соняшнику було пошкоджено в різному ступені від 35 до 85% рослин кукурудзи (качани та волоть) та від 28 до 100% соняшнику (листя, кошики). На території АР Крим городня совка пошкодила до 10% плодів томатів, карадринна - до 25%, люцернова та соняшникова совки в Запорізькій області на пізніх посівах соняшнику завдали шкоди від 27 до 100% рослин, на овочевих - від 16 до 30% рослин та до 50% плодів.
 
У 2013 році за сприятливих умов (тепла, помірно волога погода, наявність нектароносів у період льоту метеликів) у всіх регіонах України листогризучі совки, зокрема, совка-гамма, капустяна, бавовникова, С-чорне, можуть завдавати значної шкоди сільськогосподарським культурам. У Степу можливе утворення осередків з підвищеною чисельністю і шкідливістю городньої совки і карадрини.
 
Для обмеження чисельності шкідників із біологічних заходів захисту застосовують дворазовий випуск совочної форми трихограми на початку - в період масового відкладання яєць метеликами по 50–100 тис. самиць на гектар з розрахунку одна самиця на 10 яєць шкідника. У разі розтягнутого відкладання яєць фітофагом практикують додатковий (третій) випуск трихограми через 5–7 днів після другого. В усіх регіонах трихограму слід розселяти у вигляді паразитованих яєць лабораторного господаря за 11–24 години до відродження дорослих її комах. Випускають трихограму, вранці або ввечері, бо саме з 7 до 11 та з 16 до 22 годин вона найактивніша.
 
Необхідно враховувати, що хімічний захист сільськогосподарських культур зазвичай передбачає обробку не від одного, а від комплексу шкідливих об’єктів. Інсектициди на плантаціях томатів, баклажанів, перцю проти гусениць совок застосовують у рекомендованих нормах, за наявності заселених понад 18% рослин із яйцекладками або 6–8% рослин з гусеницями І-ІІ віків. Як правило, препарати найдоцільніше застосовувати проти гусениць молодших віків, які живляться відкрито, досить чутливі до інсектицидної дії і ще не встигли завдати відчутної шкоди.
 
Не менш шкідливими залишаються й підгризаючі совки. В Україні сприятливі погодні умови для розвитку озимої совки складаються в областях Лісостепу та північно-східних областях Степу, які входять до зони високої шкідливості і окреслюються ізолініями гідротермічного коефіцієнту (ГТК) 1,0–1,2. Оптимальною для розвитку та зростання чисельності гусениць І та ІІ поколінь шкідника є середньодобова температура повітря 18–260С та вологість повітря 60–85%. В умовах 2012 року підгризаючі совки шкодили в усіх регіонах на просапних, овочевих культурах, озимині. Домінували озима і оклична, суттєву шкоду також торік наносили совки іпсилон, дика, південна, пшенична. Чисельність і шкідливість підгризаючих совок стримують погодні умови - температура повітря у весняно-літній період була значно вища за норму, в окремі місяці подекуди відмічали перезволоження ґрунту, в у багатьох інших регіонах навпаки реєстрували посушливі умови.
 
Навесні минулого року гусениць озимої та інших підгризаючих совок виявляли на 25–55% площ орних земель за допорогової чисельності 0,5–2,0 екз./м2. Появу поодиноких особин імаго озимої совки відмічали в першій декаді травня, масовий літ та відкладання яєць у третій декаді травня, відродження гусениць на початку червня. Високі температури повітря у цей період призводили до висихання частини яєць шкідника, що стримувало наростання їх чисельності, в кінці червня відмічали незначні пошкодження гусеницями озимої та інших підгризаючих на соняшнику, цукрових буряках у зоні лісостепу. Літ метеликів ІІ-го покоління почався із середини липня, відродження гусениць у кінці липня на початку серпня. Через аномально високі температури та недостатню вологість ґрунту в серпні також відмічали загибель частини яєць та гусениць молодших віків. Середня чисельність гусениць першого і другого поколінь в більшості областей на просапних, овочевих культурах, озимині становила 0,1–1,0 екз./м2. Максимальна чисельність гусениць була на озимій пшениці та овочевих в Миколаївській, Сумській, Запорізькій, Вінницькій, Черкаській областях до 4–6 екз./м2. Для стримування наростання чисельності підгризаючих совок у господарствах випускали трихограму під час масового відкладання яєць, розпушували міжряддя, за масової появи гусениць застосовували інсектициди.
 
Підгризаючими совками було пошкоджено в різному ступені 0,1–8% рослин сільськогосподарських культур. У Запорізькій, Миколаївській, Черкаській, Івано-Франківській областях до 12% овочевих, в Сумській - озимого жита, в АР Крим - соняшнику, льону - до 14%. В осередках Івано-Франківщини - до 20% буряків, в Запорізькій області - до 50% соняшнику.
 
Літ метеликів озимої та інших підгризаючих совок, відкладання яєць та відродження гусениць тривали до середини вересня. Восени гусениці живилися переважно на парових попередниках озимих, стерні, посівах ріпаку та на сходах озимих за середньої чисельності 0,1–2,0 екз./м2, у Запорізької області виявляли осередки з чисельністю до 3,0 екз./м2 (за ЕПШ 2–3 екз./м2).
 
altЗа результатами осінніх ґрунтових обстежень у посівах озимини під урожай 2013 року щільність заселення підгризаючими совками становить від 0,5 до 1,0 екз/м2, середня чисельність зимуючого запасу - 0,7 екз./м2, що нижче, ніж торік (0,9 екз./м2). Найбільша чисельність - 1–1,2 екз./м2 виявлена у Запорізькій, Херсонській, Кіровоградській Донецькій і Житомирській областях.
 
У 2013 р. підгризаючі совки будуть шкодити повсюдно. Хоча зимуючий запас гусениць підгризаючих совок зменшився, він залишається достатнім, щоб у вегетацію, за сприятливих умов для розвитку та розмноження, совки збільшили чисельність і утворювали осередки високої шкідливості, що потребує постійного моніторингу поширення цих шкідників.
 
В обмеженні чисельності підгризаючих совок значне місце займають агротехнічні прийоми: оптимальні строки сівби, знищення бур’янів, культивація парових попередників у період масового відкладання яєць або відразу після його закінчення. У зоні зрошування, за умов поливу дощуванням під час заляльковування гусені першої та виплодження ІІ генерації, можлива загибель 80–85% гусениць совок.
 
Дієвим заходом проти підгризаючих совок є передпосівна обробка інсектицидом насіння озимих зернових, що істотно знижує шкідливість гусениць на ранніх стадіях розвитку рослин.
 
Випуск трихограми проводять за 0,4–0,6 яєць/м2 на посівах кукурудзи; перший - на початку, другий - під час масового відкладання яєць озимою совкою. За чисельності до 30 яєць/м2, випускають 30 тис. самиць/га, якщо кількість яєць більше 30 екз./м2, норму визначають з розрахунку одна самиця на 10 яєць шкідника.
 
За появи осередків високої чисельності гусениць (ЕПШ на озимій пшениці 2–3 екз./м2, у посівах кукурудзи 3–8 екз./м2) застосовують хімічні препарати за регламентами існуючих технологій. Найефективніші суміші фосфорорганічних і піретроїдних інсектицидів у половинних нормах із додаванням 3–4 кг/га сечовини. Кращі результати дають обробки у вечірні години, коли гусінь підгризаючих совок харчується рослинами. Інсектициди доцільніше застосовувати в період виплодження гусениць та появи ІІ віку їх, коли вони живляться відкрито і найбільш уразливі. В цей час ефективність заходів забезпечують й гормональні препарати та Інгібітори синтезу хітину. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.
 
Як і прогнозували, минулого року відмічали вогнища підвищеної чисельності лучного метелика в Полтавській області на посівах люцерни, в Херсонській і Кіровоградській - у багаторічних травах від 8 до 15–25 екз./10 кроків, в Київській і Луганській областях - на неугіддях та подекуди в посівах сої, кукурудзи, буряків від 5 до 20–50 екз./10 кроків. Гусениці почали відроджуватись з початку червня, гідротермічні умови для розвитку їх у цей період були оптимальні (для гусениць молодшого віку температура 25° і висока відносна вологість повітря, для гусениць старших віків температурний оптимум знаходиться у межах 20–32°, а відносна вологість повітря - 45–95%), що призвело до значного підвищення чисельності та відчутної шкідливості лучного метелика, особливо в осередках північно-східних, центральних і подекуди південних областей. Так, у Харківській, Сумській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській, Запорізький областях виявляли осередки на площах сої, кукурудзи, ярого ріпаку, гороху, посівах озимої пшениці, цукрових буряків, соняшнику з пошкодженням рослин від 2 до 35% у слабкому та середньому ступені. По всіх площах, де були виявлені осередки підвищеної чисельності шкідника, проводили обробки.
 
Метелики літньої генерації вилітали з кінця червня-початку липня, гусениці відроджуватись з кінця першої декади липня. Погодні умови липня-серпня дуже різнилися по території України, опади розподілялись нерівномірно, що й обумовило в районах із надмірно високими температурами (більше 30°) і низькою вологістю повітря (менше 45%) загибель яєць і гусениць молодших віків та лялечок шкідника, низьку репродуктивну спроможність або безпліддя висихання 40–45% яєць у яйцекладках (Київська, Дніпропетровська обл.). І, навпаки, в осередках із дощовою погодою на фоні оптимальних температур проходило активне парування метеликів, відкладали яєць та розвиток гусениць.
 
Середня чисельність метеликів ІІ-го покоління була нижчою, ніж І-го і становила 1,0–5,0 екз./10 кроків, максимально до 10,0 екз./10 кроків у посівах сої кукурудзи (Запорізька, Черкаська обл.). Гусениці живляться на неорних землях, у багаторічних травах, цукрових буряках, соняшнику, овочах, загалом по краях полів, на бур’янах, які ростуть у міжряддях. Максимальну чисельність виявляли біля водоймищ у Дніпропетровській, Черкаській, Запорізькій областях - 0,2–2 екз./м2, до 6 екз./м2, заселяли максимально до 55% площ та пошкоджували до 6% рослин у слабкому ступені. В умовах минулого року лучний метелик розвивався переважно у трьох генераціях.
 
altНинішнього року залишається вірогідність масового розмноження шкідника в осередках, особливо в районах, де постійно формуються вогнища підвищеної чисельності шкідника - Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Миколаївська Херсонська, Запорізька, Київська, Полтавська, Вінницька, Черкаська області. За теплої весни вихід та літ метеликів буде дружній, за холодної і затяжної - розтягнутий.
 
Для запобігання шкідливості лучного метелика буряки, соняшник, кукурудзу, льон, коноплі тощо висівають в оптимальні строки із застосуванням оптимальних норм добрив, знищують бур’яни на посівах та навколо них. Влітку, в період занурювання гусениць у ґрунт та заляльковування, міжряддя розпушують на глибину 4–5 см.
 
Хімічну обробку найдоцільніше проводити проти гусениць І-III віків за чисельності 4–5 екз./м2 у посівах: цукрових, столових, кормових буряків у фазі 2–10 справжніх листки та за чисельності 5–20 екз./м2 у другій половині вегетації; 8–10 екз./м2 на соняшнику у фазі 4–6 листки та 20 екз./м2 у фазі формування корзинок; на овочевих 8–10 екз./м2 у І-у поколінні та 12–16 екз./м2 у другому, осередково застосовують інсектициди проти гусениць ІІ-ІІІ віків, у період відкладання яєць можливі випуски трихограми.
 
В угрупуванні саранових минулого року домінували нестадні види. Найбільш заселеними залишаються степові регіони (зона потенційної загрози масового розмноження стадних видів саранових) - Запорізька, Донецька, Одеська, Луганська, Дніпропетровська області.
 
Погодні умови в період вегетації сприяли розвитку личинок шкідників - гідротермічний коефіцієнт (ГТК) у зоні Степу дорівнював 0,5, сума ефективних температур сягала 21000, внаслідок чого збільшились площі, заселені сарановими у порівнянні з попереднім роком з 15% (327 тис.га) до 17% (377 тис. га) і дещо збільшилася середня чисельність саранових. Загалом шкідники розвивались на неорних землях, узбіччях доріг, пасовищах та луках, біля зрошувачів та лісосмуг, подекуди в багаторічних травах, на просапних та інших культурах.
 
Середня чисельність саранових коливалась у межах 02–0,6 екз./м2, у Харківській, Київській, Миколаївській, Луганській, Донецькій областях та АР Крим становила 1–1,5 екз./м2, в осередках Сумської - до 2,7 екз./м2, в Запорізькій - 5 екз./м2. Необхідно відмітити, що в АР Крим, Запорізькій, Миколаївській, Донецькій, Харківській, Сумській областях збільшилась кількість локальних осередків, де максимальна чисельність шкідників дорівнювала 10–15 екз./м2, подекуди в осередках Запорізької і Миколаївської на неугіддях було зареєстровано до 40 екз./м2, у Луганській області на неорних землях - до 20 екз./м2, на багаторічних травах - до 100 екз./м2. У Запорізькому районі виявлено осередок розвитку італійської сарани в крайових смугах озимої пшениці (110 га) за чисельності від 4 до 40 екз./м2.
 
Перелітна (азіатська) сарана в минулому році розвивалась за низької чисельності, не утворювала стадної форми, лише в осередку Миколаївщини протягом літнього періоду чисельність її залишалась досить значною і сягала 0,5–0,8, максимально 2 екз./м2 при заселенні 10% від обстежених 460 га.
 
За осінніми ґрунтовими обстеженнями найбільш заселені сарановими (ворочками) площі у Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Донецькій і Одеській областях. Середня щільність ворочок у більшості областей становить 0,1–0,7 екз./м2. У степовій зоні - 1 екз./м2, максимальна щільність у Миколаївській, Луганській областях - до 5 екз./м2, в АР Крим - до 15 екз./м2. В Лісостепу максимальна щільність ворочок досягала 3 екз./м2 ( Харківській обл.).
 
Цьогоріч за умов доброї перезимівлі та сприятливих гідротермічних факторів (спека) у період відродження личинок шкідники будуть утворювати значну кількість осередків із підвищеною чисельністю, та пошкоджувати багаторічні трави й інші культури в Степу і східному Лісостепу, масового розмноження саранових шкідників у 2013 році малоймовірне.
 
Залишається загроза підвищення чисельності азіатської сарани, за умов відсутності пізніх паводків і підтоплення яйцекладок (ворочок) у період відродження личинок, особливо враховуючи існування вже сформованих потенційно небезпечних осередків розвитку цього шкідника в Миколаївській і Дніпропетровській областях, що потребує ретельного постійного моніторингу для своєчасного виявлення личинок місцевих популяцій цього шкідника як у вже зареєстрованих осередках, так і у всьому Південному регіоні.
 
Такі шкідники, як жуки чорниші та ковалики (дротяники та несправжні дротяники) пошкодили під час вегетації усередньому 0,1–9% рослин кукурудзи, зернових колосових, цукрових буряків, сходів соняшнику, овочевих, багаторічних трав, інших культур. Шкідливість личинок цих шкідників у вегетацію 2012 р. стримували температури повітря, які були вище за норму з травня по серпень, у липні відзначали аномально високий температурний фон, який перевищував норму на 2,5–5,5°. Жарка, часто суха погода з нестачею вологи в ґрунті змушувала шкідників мігрувати в більш глибокі шари ґрунту. Умови їх розвитку дещо покращили серпневі опади. Найбільшої шкоди дротяники та несправжні дротяники заподіяли в посівах кукурудзи в Хмельницькій області - до 18% рослин, Чернівецькій - до 36% рослин (за середньої чисельності 5 екз./м2), Черкаській, Вінницькій - до 10–24% бульб картоплі, коренеплодів столових буряків, моркви.
 
За даними осінніх обстежень висока щільність зимуючого запасу шкідників виявлена в Степу в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Запорізькій областях становила 1–1,3 екз./м2, максимум - до 1,7 екз./м2 (Запорізька обл.); в Лісостепу в Сумській, Хмельницькій, Київській областях - 1,2–1,5екз./м2; на Поліссі на 61% обстежених площ - 1,5 екз./м2, у Волинській, Житомирській, Чернігівській - до 2,0 екз./м2. Результати осінніх обстежень свідчать, що зимовий запас дротяників та несправжніх дротяників залишається великим і, за умов ранньої дружної весни та достатнього зволоження орного шару, особливо в місцях підвищеної чисельності шкідників, та в разі недотримання агротехнічних заходів вирощування посівів, існує загроза утворення осередків високої шкідливості на просапних, овочевих та інших культурах у більшості областей.
 
Піщаний мідляк на посівах сільськогосподарських культур у більшості областей розвивався за помірної чисельності - 0,2–0,9 екз./м2. Дещо вище середня чисельність була в господарствах Луганської, Донецької, Миколаївської, Чернівецької, областей та в господарствах АР Крим - до 1,3 екз./м2, у Запорізькій і Херсонській - до 2,6 екз./м2, в осередках Харківської, Вінницької та АР Крим - до 4 екз./м2. Пошкодив піщаний мідляк 6–12% рослин соняшнику, кукурудзи, гороху, цукрових буряків, озимої пшениці, ячменю, ярого ріпаку, гірчиці, інших культур. Щільність його зимуючого запасу, за даними осіннього обстеження, становить 1,0–1,5 екз./м2. У поточному році можлива висока осередкова шкідливість піщаного мідляка на сходах просапних, розсаді овочевих та інших культурах, особливо за умов недотримання основних агротехнічних заходів вирощування та рекомендованих методів захисту посівів від шкідників.
 
Південного сірого довгоносика в період вегетації 2012 року виявляли за невисокої чисельності 0,2–0,7 екз./м2, найбільше у Дніпропетровській та Одеській областях. Чисельність, що перевищувала поріг шкідливості, реєструвалась тільки в окремих осередках у господарствах Івано-Франківської області - 4 екз./м2. Загалом жуками було пошкоджено в слабкому і середньому ступені до 6% сходів соняшнику, кукурудзи, багаторічних трав, рослин цукрових буряків, озимих зернових, ярого ріпаку та інших культур, у Вінницькій області в осередках до 12% рослин соняшнику.
 
altОсінніми обстеженнями встановлено, що площа заселена шкідником і зимуючий запас довгоносиків дещо збільшились у порівнянні з минулим роком і, за сприятливих умов перезимівлі та оптимальних умов вегетації, у 2013 році в осередках Вінницької, Івано-Франківської, Одеської Миколаївської, Дніпропетровської, Чернівецької областей шкідник може завдавати відчутної шкоди сходам просапних культур, посівам озимих і ярих зернових.
 
Травневий та червневий хрущі торік шкодили помірно, спекотна посушлива погода та недостатнє зволоження ґрунту обмежували шкідливість їх личинок. В середньому пошкоджено 0,5–7%, у Волинській і Житомирській областях - 9–14% рослин картоплі, багаторічних трав, цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, ярого ячменю та інших сільськогосподарських культур. У Київській області на окремих площах, де чисельність личинок становила 4,5 екз./м2, пошкоджено в слабкому і середньому ступені до 25% рослин цукрових буряків.
 
Ґрунтовими осінніми обстеженнями виявлено личинок шкідників на 41% обстежених площ з середньою чисельністю 1,2 екз./м2, що на рівні попереднього року. Найбільшу щільність хрущів виявлено у зонах Лісостепу та Полісся, особливо в Чернігівській, Волинській, Київській, Житомирській - від 1,4 до 2,8 екз./м2. У степовій зоні середня щільність личинок сягала 0,9 екз./м2.
 
За сприятливих умов перезимівлі та весняно-літнього періоду вегетації, з урахуванням достатньо значного зимового запасу травневого та червневого хрущів, у 2013 році можливе осередкове збільшення чисельності та шкідливості личинок і жуків у багаторічних плодових і лісових насадженнях, просапних культурах, на присадибних ділянках, особливо на межі з лісосмугами у Лісостепу, Поліссі та в окремих степових областях.
 
В останні роки спостерігається зростання чисельності та шкідливості слимаків у дрібних селянських господарствах та присадибних ділянках у західних областях, що обумовлюють погодні умови - висока вологість в червні, серпні-вересні (Івано-Франківська, Тернопільська області). Значну шкідливість слимаків відмічали на розсаді овочевих, полуниці, моркві, столових буряках, картоплі. В Івано-Франківській області шкідником за чисельності від 1,6 до 10 екз./м2(в осередках) було пошкоджено в слабкому і середньому ступені 6–25% рослин капусти та до 22% інших овочевих культур. Наступного року за сприятливих умов перезимівлі та помірно теплої, вологої погоди весняно-літнього періоду, осередково, на овочевих культурах приватних господарств можливе нанесення слимаками відчутної шкоди.
 
Таким чином, практично повсюдно є осередки з підвищеною чисельністю шкідників, що створюватиме загрозу урожаю сільгоспкультур, тому необхідним є ретельна фітосанітарна діагностика, завчасне планування обсягів, асортименту та строків проведення захисних заходів.
 
У статті використані матеріали наукових установ НААН,
Головної державної інспекції захисту рослин
та державних обласних інспекцій захисту рослин.
   

Опубліковано в журналі

№7(254) квітень 2013

Cхожі статті

Готуємося до весняної посівної. Перший крок - насіння
Стратегія і тактика контролю забур’яненості
Екологічне випробування гібридів кукурудзи у Лісостепу
Перспективи «другого хліба»
Як краще сіяти просо?
Оптимізація витрат на удобрення
Насіння за стандартами якості