Шкідники капусти та заходи захисту
/
Агрономія Сьогодні
/
Четвер, 27 вересня 2012 17:47
Ганна ТКАЛЕНКО,канд.с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААНУ
Білоголова капуста в Україні, серед овочевих культур, займає одне з провідних місць як за площами вирощування, так і споживанням її населенням. Цінність капусти визначається тим, що вона добре зберігається і придатна для споживання у свіжому вигляді протягом року. Різнобічне використання капусти – в кулінарії, для консервування та квашення - зумовлене її високими смаковими і лікувальними властивостями. Капусту білоголову вирощують в усіх регіонах України. У підвищенні врожайності та поліпшені якості головок капусти надзвичайно важливе значення має захист посівів від шкідників, втрати від яких досягають 25-35 %.
Фітофаги на капусті
Комплекс шкідників капусти характеризується великим видовим різноманіттям (понад 200 видів). Капуста більше ніж інші культури пошкоджуються фітофагами від сходів і до збирання урожаю. Але, як свідчать проведені дослідження, посадкам капусти наносять відчутної шкоди 10 видів основних фітофагів. Листогризучі, сисні і прихованоживучі фітофаги розвиваються у широкому діапазоні температури і відносної вологості повітря, але за сприятливих умов чисельність шкідників різко зростає і значно перевищує економічні пороги шкідливості.
Також читайте: Технології використання трихограм
Для зниження чисельності і шкідливості фітофагів капусти необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг протягом вегетації для їх своєчасного виявлення і проведення захисних заходів.
Хрестоцвіті блішки – один із найнебезпечніших шкідників сходів капусти та висадженої у ґрунт розсади. Дрібні жуки з видовжено-овальним тілом завдовжки 3-3,5 мм. Найпоширеніші - світлонога, виїмчаста, хвиляста, синя, чорна, південна. Розповсюджені в усіх областях України.
Зимують нестатевозрілі жуки в полі під рослинними рештками, у верхніх шарах ґрунту. Навесні вони рано пробуджуються, виходять з ґрунту, спочатку живляться на бур'янах із родини капустяних, а пізніше масово переходять на культурні рослини – капусту, редиску, буряки, виїдаючи на листках по краю виразки. За сильного ушкодження ці виразки зливаються, пошкоджені тканини відмирають і рослини гинуть. Жарка і суха погода підсилює шкідливість жуків. Наші дані свідчать, що на фоні високої чисельності фітофагу 11,5-15,4 імаго/рослину пошкодженість листової поверхні рослин досягає 30-55,5 %, а за сильного ушкодження листової поверхні до 7 % посадок капусти, яку вирощували безрозсадним способом, загинуло.
Найбільш інтенсивно блішки живляться вдень з 10 до 13, а потім с 16 до 18 годин. Після додаткового живлення і статевого дозрівання блішки паруються і відкладають яйця. Більшість видів відкладають яйця у ґрунт, личинки живляться дрібними корінчиками, не завдаючи їм суттєвої шкоди. Лише світлонога блішка відкладає яйця на листя, а її личинки мінують їх. Тривалість розвитку яйця – 3-12 днів, личинок – 15-30, лялечки – 17 днів.
У липні виходять жуки нового покоління. Літнє покоління не має господарського значення, але при нестачі вологи може нанести відчутної шкоди пізній та цвітній капусті.
На личинках бліх паразитує наїзник – діоспілус морозус, який уражує личинок світлоногої блохи в міні листка. Розвиток паразита проходить у личинці, що знаходиться в ґрунті. На імаго паразитує наїзник із підродини евфоріна, який відкладає яйця у черевце жука, де і розвивається.
Капустяні мухи – широко розповсюджені двокрилі шкідники, які пошкоджують не тільки капусту, але і редиску, редьку. Поширені два види: весняна і літня. Найбільш шкодочинна весняна муха – попільно-сірого забарвлення, за зовнішнім виглядом нагадує хатню муху, але світліша і менша (довжина тіла сягає 6-6,5 мм). Імаго літньої капустяної мухи схоже з весняною, відрізняється більшими розмірами (7-9 мм), крила з жовто-сірим забарвленням.
Зимує у капустяних мух пупарій (фаза лялечки) в ґрунті на глибині 5-30 см. Весною, у другій половині квітня, коли ґрунт прогріється до 12 ?С, вилітає весняна муха (це співпадає із цвітінням кульбаби, а масовий літ – із цвітінням вишні і триває до кінця травня). Літ літньої мухи спостерігається на початку червня, коли ґрунт прогріється до 18 ?С.
Через 5-7 днів після вильоту і додаткового живлення на квітучій рослинності самиці починають відкладати яйця на нижню частину стебла, поблизу кореневої шийки, під грудочки ґрунту біля рослин. Яйця видовжені з глибокою повздовжньою виїмкою. Їх легко виявити на ґрунті за білим забарвленням. На відміну від весняної капустяної мухи, літня відкладає яйця групами по 30-40 штук. Плодючість самок у середньому становить 100-150 яєць. Висока температура (вище 18 ?С) і відносно низька вологість повітря (до 50 %) у період льоту мух обмежує їх плодючість.
Ембріональний розвиток триває 2-10 днів. Відродження личинок за температури 7-8 ?С настає через 20 днів, 20-22 ?С – через 2-3 дня. У вологі роки відроджується до 95 % личинок. Якщо період відкладання яєць співпадає із сухою жаркою погодою, протягом 1-2 днів спостерігається масова їх загибель (до 80 % і вище). Розвиток личинок першого покоління залежить від погодних умов і характеру живлення та триває 20-28 днів. Личинки, що відродились, білі, без ніг, менше 1 мм, звужені до переднього краю тіла, зразу ж проникають у підземні частини рослин. Розрізняють внутрішні і зовнішні пошкодження. При внутрішньому пошкодженні личинки живляться тканинами центрального кореня і кореневої шийки, руйнуючи провідну систему й утворюючи незвичну “перетяжку” на підземній частині стебла, при зовнішньому – личинки вигризають поверхню коренів. Пошкоджені рослини затримуються у рості, листя в'януть, набувають фіолетового відтінку. При сильному пошкодженні рослини засихають і гинуть. На легких і рихлих ґрунтах личинки можуть переповзати від однієї рослини до другої.
Личинки весняної мухи шкодять у травні-на початку червня, літньої – в кінці червня-на початку липня. Після закінчення живлення (25-30 днів) вони залишають рослину і заляльковуються у ґрунті на глибині 10-30 см. Частина пупаріїв при недостатньому зволоженні ґрунту впадає у діапаузу до наступного року. В роки масового розмноження, при середній кількості відкладених яєць 5,5-11,7 шт./рослину, випадання ранньої капусти від личинок весняної капустяної мухи становить 5,5-14,5 %, пізньої – 3,5-6,3 %, а урожайність знижується у середньому на 11-18,5 %.
Мухи другого покоління вилітають через 8–14 днів. У весняний період мухи активні в денні, найбільш теплі години, а в літні місяці – в першій половині і наприкінці дня. При високій температурі повітря (25 ?С і вище) вони концентруються у затінених місцях.
В умовах України весняна капустяна муха дає два покоління, літня – одне. Масовому розмноженню капустяних мух сприяє прохолодна і волога весна.
Важливу роль в обмеженні чисельності капустяних мух відіграють їх природні вороги. Серед спеціалізованих видів основне значення мають два види стафілінів – Aleochara bilineate Cyll., Aleochara Trybliographa rapae West., горіховертка Trybliographa rapae West. та жужелиці роду Bembidion. Щільність популяції капустяних мух на стадії пупарію паразити знижують у середньому до 25 %. Бігунчик польовий (Bembidion properans Herbs.), бігунчик двокрапковий (Bembidion ligattutus F.) алеохара знищують близько 30 % відкладених яєць фітофагу.
Стебловий капустяний прихованохоботник (довгоносик) – жук завдовжки 2,5-3 мм, з довгою і тонкою головотрубкою, чорний, вкритий сірими лусочками і волосками. Позаду щитка є невелика світла пляма.
Зимують жуки під рослинними рештками, в лісосмугах, садах, парках, у верхніх шарах ґрунту. З настанням теплої погоди, коли ґрунт прогріється до 8-9 °С (кінець квітня – початок травня), жуки вилітають із місць зимівлі і спочатку живляться бур'янами з родини капустяних, а потім переходять на кормові рослини – насінники і розсаду капусти, редис, редьку. Жуки вигризають у черешках і жовтих жилках листків виразки. На листках пошкодження має вигляд білуватих “віконець”. Через 10-15 днів після вильоту самиці відкладають яйця у камери, які прогризають у середній жилці листка, інколи в черешках та стеблах. У місцях відкладання яєць тканина розростається, краї затягуються і згодом утворюються здуття – бородавочки. Личинки, що відродились, жовто-білі, безногі, з жовтою головою, завдовжки 5,5 мм, злегка зігнуті. Прогризають ходи на черешку листка у стебло, виїдають його серцевину, при цьому пошкоджуючи всю провідну систему і опускаються до кореневої шийки. Такі ходи просвічуються у вигляді темної полоси.
Пошкоджені рослини відстають у рості, а при сильному пошкодженні гинуть, причому у насінників спостерігається в'янення квіткових пагонів і завчасне дозрівання та щуплість насіння. Стадія личинки триває 20-25 днів, потім вони заляльковуються у ґрунті. Молоді жуки з’являються у червні-липні, після нетривалого живлення ідуть на зимівлю.
Капустяний листоїд – бабануха – невеликий жук, 3,5-5 мм, яйцеподібної форми з випуклим тілом. На надкрилах є вісім крапкових борозенок. Зимують жуки під рослинними рештками, у верхньому шарі ґрунту. Після вильоту вони живляться листками, виїдають у них невеликі отвори або обгризають листкову пластинку з країв. Характерною особливістю капустяного листоїда є те, що він заселяє посіви не суцільно, а невеликими вогнищами. Після парування самиці виїдають невеликі ямки в листкових пластинках, у жилках або черешку і відкладають у них яйця. Плодючість - до 400 яєць. Личинки брудно-жовтого кольору, з трьома парами грудних ніг, завдовжки 5,5 мм. Спочатку личинки тримаються разом, а потім починають переповзати з місця на місце, скелетуючи листки. Заляльковуються у ґрунті. В середині літа з’являється друге покоління, яке шкодить до кінця вегетації рослин. Особливо небезпечне перше покоління фітофагу, оскільки розсада капусти ще не встигає прижитися і не витримує пошкодження.
Хрестоцвіті клопи. Представлені декількома видами, але найбільш розповсюджені в Україні і шкодочинні ріпаковий і капустяний. Загальними ознаками для хрестоцвітих клопів є наявність 5-членикових вусиків із нижнього боку голови, розвинутого щитка, який прикриває половину черевця. Розрізняють між собою окремі види клопів, головним чином, за загальним малюнком і структурою тіла. Ріпаковий клоп – блискучий, зелений або синій з білими полосами і плямами на передньоспинці, довжиною 5,5-7 мм. Капустяний клоп – голова і черевце над надкрилами червоні; на передньоспинці є дрібні плями червоного забарвлення.
Зимують дорослі клопи під рослинними залишками або грудочками землі на обочинах полів, каналів, у парках і садах під деревами. Рано весною після пробудження клопи виходять із місць зимівлі і живляться спочатку бур'янами, а з появою сходів культурних хрестоцвітих, висадки розсади і насінників у масі перелітають на них.
Наприкінці травня-початку червня самиці відкладають яйця на рослини групами по 12 штук у два ряди на нижній бік листків. Яйця бочкоподібні з випуклою кришечкою; верхній і нижній краї у яєць опоясані темними ободками. Одна самиця може відкласти в середньому 60-80 яєць. Через 5-13 днів із яєць відроджуються личинки, які схожі на дорослих клопів.
Клопи і личинки висмоктують сік із листків або квіткових пагонів хрестоцвітих рослин. На пошкоджених листках спочатку утворюються свіжі крапки, які пізніше зливаються у плями. Пошкоджені листки жовтіють і засихають. У результаті пошкодження квіткових пагонів спостерігається осипання генеративних органів (квіток і зав’язей). Клопи розвиваються в одному поколінні.
Капустяна попелиця - основний сисний шкідник, який досить широко розповсюджений і наносить значні пошкодження хрестоцвітим, особливо капусті.
Зимують яйця на бур'янах, незібраних рештках капусти та маточниках капустяних культур. Яйця видовжені (понад 5 мм), кремові, через 3-4 дні після відкладання чорніють. Навесні із яєць відроджуються личинки, які через 10-14 днів перетворюються у безкрилих партеногенетичних самок, що народжують личинок. Самиця довжиною 1,8-2 мм, блідно-зелена, густо покрита біло-сірим восковим нальотом. На верхньому боці черевця видніється пара коротких соковитих трубочок. Безкрилі самиці розмножуються без запліднення і народжують личинок, із яких розвиваються безкрилі самиці.
Весною і в першій половині літа капустяна попелиця мешкає на насінниках і хрестоцвітих бур'янах. У цей період із деяких личинок, що відроджуються, розвиваються крилаті особини – самиці – розселювачки, які перелітають на інші хрестоцвіті культури, утворюючи на них колонії, які нерідко повністю покривають листки і всі рослини. Восени з окремих видів личинок розвиваються самиці-статеноски, які народжують личинок, що перетворюються у безкрилих самців і самок. Запліднені самиці після спарювання відкладають 2-4 видовжених, блискуче-чорних яйця, довжиною до 0,5 мм і гинуть. Протягом вегетації шкідник дає 10-16 поколінь. Розмноження попелиці значною мірою залежить від погодних умов. Найбільш інтенсивно розмножується фітофаг у помірно вологі і теплі роки. Велика кількість опадів і холодна погода стримують ріст чисельності цього виду. Багаторічний моніторинг динаміки чисельності популяції фітофагу показав, що за сприятливих погодних умов всередині та наприкінці літа (середньодобова температура повітря вище 20-21 °С і сума опадів за декаду 15-20 мм) капустяна попелиця інтенсивно розмножувалась і особливо заселяла пізні сорти капусти. Заселеність капусти у фазі зав’язування головки становила 21-32 %, при середній чисельності 3,2-4 колоній/рослину. Максимальної чисельності (5,5-7 колоній/рослину) капустяна попелиця досягала у фазі щільної головки.
Капустяна попелиця пошкоджує капусту, редьку, редис та інші хрестоцвіті культури. Пошкодження рослин сисним шкідником призводить до уповільнення росту уражених рослин і зниження їх продуктивності. У насінників пагони з суцвіттям набувають синювато-рожевого відтінку. Сильно пошкоджені насінники не утворюють насіння.
Обмежують шкідливість капустяної попелиці хижаки – личинки мух серфід, сонечко, золотоочки і паразити – наїзники афідіуси, які відкладають яйця у самицю попелиці.
Велику загрозу хрестоцвітим культурам становлять лускокрилі шкідники – капустяний і ріпаковий білани, капустяна міль і капустяна совка.
Гусениці цих метеликів 16-ногі і відрізняються між собою по формі забарвлення, малюнку і опушенням тіла. Гусениці – листогризучі, але для кожного виду характерні свої особливості у вигризанні листків.
Ріпаковий білан – один із ранніх весняних метеликів. Розмах крил у метелика становить 35-40 мм. Передні крила його зверху білі, на вершині – мазок чорного кольору, посередині крила у самиці – дві, а у самця – одна чорна пляма, знизу – по дві плями. Задні крила зверху білуваті з чорною плямою на передньому краї. Метелики відкладають світло-жовті поодинокі яйця, із яких через 7-11 днів виходять оксамитово-зелені, покриті короткими волосками гусениці з жовтою полосою вздовж спини, завдовжки 20-24 мм. Гусениці грубо об’їдають м’якоть листків хрестоцвітих рослин, лишаючи частину тканини біля великих жилок. Гусениці другого і старших поколінь під час живлення проникають у головку, забруднюють екскрементами. Капуста загниває, набуває неприємного запаху і стає непридатною для їжі.
Капустяний білан поширений в Україні повсюдно. Зимує лялечка на штамбах та гілках дерев, заборах, прикріплена до субстрату за допомогою жовтого поясу. Літ метеликів починається у кінці квітня-на початку травня. Метелики досить великі (до 45-60 мм), білого кольору з темним запиленням по краях. На передніх крилах самиць є дві чорні круглі плями. У самця такі плями є тільки з нижнього боку передніх крил з чорною вершинною плямою. Поживившись нектаром, метелики починають відкладати яйця на капусту й інші культури з родини хрестоцвітих з нижнього боку листків купками по 15-150 штук. Таку яйцекладку видно здалеку – 15-20 лимонно-жовтих ребристих мікропляшечок встановлену щільною купкою і приклеєною денцями до листка. Середня плодючість самиці – 200-300 яєць. Через 8-12 днів відроджуються сіро-зелені, з поперечними рядами темно-бурих плям, жовтими бічними смужками і волосками на тілі гусениці.
Гусениці молодших віків тримаються разом і живляться м’якушем листків, вигризаючи їх знизу, не зачіпаючи верхньої шкірки, а гусениці старших віків вигризають м’якуш листків, залишаючи неушкодженими лише товсті жилки. В пошуках їжі вони часто мігрують на далеку відстань. Стадія лялечки у літніх поколінь триває 8-17 днів. Лялечки капустяного білану зелено-жовті, в шипах і чорних крапках по боках і на спині. Схожі на них, тільки трохи менші, лялечки ріпного білана. Повний цикл розвитку становить 26-32 дні. Протягом літа у північній частині України розвивається два, у південній – три покоління білана.
Чисельність ріпакового і капустяного біланів обмежують різні ентомофаги і хвороби. Серед паразитів найбільше значення мають апантелес (Apanteles glomeratus L.), гіпозетер (Hyposeter vulgaris Tschek.) – перетинчастокрилі паразити гусениць, а також мухи-тахіни (Elodia convexifrons Z. V., Antoica tibialis Poser), які уражують у середньому від 10 до 70 % гусениць біланів. Яйця шкідників пошкоджують види трихограми, а лялечок - птеромалюс (Pteromalus puparum L.).
Капустяна міль – один із найнебезпечніших шкідників капусти у фазі зав’язування головки. Це невеликі метелики з вузенькими крилами, розмах 14-18 мм. Передні крила буро-коричневі з хвилястою білою або жовтою смужкою, задні – сірі, облямовані довгими війками. В стані спокою вони складені дахоподібно, і полоси утворюють хвилясту лінію, яка проходить вздовж тіла. В Україні зона високої шкідливості охоплює лісостепову і степову зони. В роки масового розмноження шкідника недобір урожаю капусти досягає 30-50 %.
Зимує лялечка завдовжки 7 мм, яка знаходиться у срібно-білому, рихлому коконі, на бур'янах, рослинних залишках, при теплій і затяжній осені – інколи метелики. Літ починається рано, наприкінці квітня.
Метелики літають, живляться і відкладають яйця переважно в сутінках, після заходу сонця вони не активні. Самиці відкладають по одному або невеликими групами дрібні, овальні, приплюснуті, завдовжки 0,4-0,5 мм і завширшки 0,2-0,3 мм із дрібними крапками на поверхні яйця на нижній бік листків або черешок листка спочатку хрестоцвітих бур'янів, а пізніше культурні рослини. Яйцекладка триває 10-20 днів.
Гусениці, що відродились із яєць, веретеноподібні, дуже рухливі, спочатку жовтуваті, а потім зелені, завдовжки близько 12 мм вгризаються у м’якуш листків і живляться в коротких ходах у паренхімі листка-мінах. Згодом гусениці живляться відкрито, виїдаючи у листку невеликі діляночки у вигляді “віконець”, не зачіпаючи шкірки з верхнього боку, що є характерною особливістю пошкодження капустяної молі. Надзвичайно небезпечні пошкодження капустяної молі у фазі мутовки капусти, коли крім листків, гусениці пошкоджують внутрішні листочки і поверхневу бруньку “сердечко”, що перешкоджає утворенню головок і призводить до значних втрат урожаю. Другим критичним періодом є пошкодження листків у фазі ущільнення головки. Хоча живлення гусениць у цей період і не викликає загибелі рослин, але значно погіршує якість продукції. Через 6-17 днів гусениці заляльковуються. Повний цикл розвитку шкідника триває 30-35 днів. Протягом року розвивається у 4–5 поколіннях. Літ метеликів наступного покоління накладається на попереднє і триває з кінця квітня до середини вересня, тому на рослинах можна зустріти всі стадії розвитку шкідника.
Важливу роль в обмеженні чисельності капустяної молі відіграють ентомофаги, яких налічується понад 40 видів. Основними видами є нітобія (Nitobia fenestralis Holmgr., N. armillata B.) діадромус (Diadromus subtilicornis Gran.). У вологі роки гусениці та лялечки уражуються мускардинними грибами – рожевою, зеленою та червоною мускардиною.
Капустяна совка – багатоїдний шкідник, чисельність якого значно зросла в останні роки. Метелик сіро-коричневого кольору, на передніх крилах ниркоподібні плями з білим ореолом, розмах крил понад 50 мм.
Зимують лялечки червоно-бурі, з двома довгими виростами на кремастері, в ґрунті на глибині 5-10 см. Після вильоту і додаткового живлення на нектароносах метелики відкладають жовто-білі, з 32-38 радіальними реберцями яйця на нижній бік листка в один шар, групами понад 20 штук. Ембріональний розвиток триває 4-12 днів, а гусениць – 24-50 днів залежно від температури, вологості повітря і ґрунту. Гусениці линяють п'ять разів і проходять шість віків. Молоді гусениці зеленого кольору, спочатку живуть вкупі і вигризають м’якуш листка, на якому виплодились. Гусениці старших віків зелено- або буро-коричневі, іноді навіть оксамитово-чорні, надзвичайно прожерливі, живуть поодиноко і вигризають у листках великі наскрізні дірки. Після зав’язування головок капусти вони вгризаються всередину і прогризають там ходи, забруднюючи їх екскрементами. Пошкоджені головки загнивають і стають непридатними для споживання. За сезон шкідник дає два покоління.
На яйцях капустяної совки паразитує трихограма, заселені яйця стають чорними з металічним блиском. Гусениць другого і третього віків уражує муха-тахіна ернестія консобріна (Ernestia consobrina Mg.), екзетастес (Exetastes cinctires Rets.).
В останні роки посилилась розповсюдженість і шкідливість ґрунтоживучих шкідників на посадках капусти – капустянки, дротяників, несправжніх дротяників, кравчика-головача, личинок хрущів, які наносять значних збитків переважно на ранніх фазах розвитку рослин.
Заходи захисту
Ефективна боротьба з шкідниками капусти повинна базуватися на проведенні агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.
З агротехнічних прийомів, що попереджують заселення і зниження чисельності ряду шкідників, велике значення має глибока зяблева оранка; регулярний обробіток ґрунту в міжряддях; своєчасна посадка здорової, добре розвиненої розсади (заселену личинками шкідників розсаду перед садінням обов’язково вибраковують); знищення бур'янів, які є додатковим кормом для імаго та личинок шкідників і стають вогнищами їх розмноження та накопичення; розпушування міжрядь у період заляльковування капустяної совки; збір і видалення стебел капусти та рослинних решток; просторова ізоляція насінників від полів, де їх вирощували в минулі роки.
Для обмеження чисельності листогризучих совок, капустяної молі, ріпакового і капустяного біланів ефективний біологічний метод. На початку і в період масового відкладання метеликами яєць проводять триразовий випуск яйцеїда – трихограму (30-40 тис. особин на 1 га за один випуск) з інтервалом 5-6 днів. Проти гусениць молодших віків кожного покоління застосовують мікробіологічний препарат – Лепідоцид, в. р. (Bacillusthuringiensisvar. Kurstaki, 3 серотип, титр 1,5 млрд. спор/мл, 3-4 л/га). Обробки рослин біопрепаратом проводити за температури вище 20 ?С і за відсутності опадів.
Протягом вегетації при виявленні пошкодження капусти шкідниками рекомендується проводити обробки посівів інсектицидами. Обробки доцільно проводити з урахуванням ЕПШ (табл. 1).
Перелічені препарати слід застосовувати згідно з вимогами, що вказані у “Списку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” стосовно кратності, термінів останньої обробки. Своєчасне і правильне застосування комплексу заходів захисту капусти дозволить захистити урожай і одержати якісну продукцію.
Ганна ТКАЛЕНКО,канд.с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААНУ
Білоголова капуста в Україні, серед овочевих культур, займає одне з провідних місць як за площами вирощування, так і споживанням її населенням. Цінність капусти визначається тим, що вона добре зберігається і придатна для споживання у свіжому вигляді протягом року. Різнобічне використання капусти – в кулінарії, для консервування та квашення - зумовлене її високими смаковими і лікувальними властивостями. Капусту білоголову вирощують в усіх регіонах України. У підвищенні врожайності та поліпшені якості головок капусти надзвичайно важливе значення має захист посівів від шкідників, втрати від яких досягають 25-35 %.
Через 5-7 днів після вильоту і додаткового живлення на квітучій рослинності самиці починають відкладати яйця на нижню частину стебла, поблизу кореневої шийки, під грудочки ґрунту біля рослин. Яйця видовжені з глибокою повздовжньою виїмкою. Їх легко виявити на ґрунті за білим забарвленням. На відміну від весняної капустяної мухи, літня відкладає яйця групами по 30-40 штук. Плодючість самок у середньому становить 100-150 яєць. Висока температура (вище 18 ?С) і відносно низька вологість повітря (до 50 %) у період льоту мух обмежує їх плодючість.Зимують дорослі клопи під рослинними залишками або грудочками землі на обочинах полів, каналів, у парках і садах під деревами. Рано весною після пробудження клопи виходять із місць зимівлі і живляться спочатку бур'янами, а з появою сходів культурних хрестоцвітих, висадки розсади і насінників у масі перелітають на них.Зимує лялечка завдовжки 7 мм, яка знаходиться у срібно-білому, рихлому коконі, на бур'янах, рослинних залишках, при теплій і затяжній осені – інколи метелики. Літ починається рано, наприкінці квітня.Схожі матеріали (за тегом)
25 квітня 2024
Одразу після початку сезону в Україні впала ціна на томати. За словами учасників ринку, це було пов'язано з сезонним збільшенням пропозиції з місцевих теплиць, тоді як попит на цю продукцію помітно знизився.
Одразу після початку сезону в Україні впала ціна на томати. За словами учасників ринку, це було пов'язано з сезонним збільшенням пропозиції з місцевих теплиць, тоді як попит на цю продукцію помітно знизився.
25 квітня 2024
25 квітня 2024
В Україні у другій половині квітня ціни на живець свиней забійних кондицій продемонстрували незначне послаблення.
В Україні у другій половині квітня ціни на живець свиней забійних кондицій продемонстрували незначне послаблення.
25 квітня 2024
25 квітня 2024
24 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні проєкт Закону України №11150 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин».
24 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні проєкт Закону України №11150 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин».
25 квітня 2024
25 квітня 2024
KSG Agro увійшов до топ-5 агрокомпаній Національного рейтингу якості управління корпоративною репутацією «Репутаційні АКТИВісти-2024».
KSG Agro увійшов до топ-5 агрокомпаній Національного рейтингу якості управління корпоративною репутацією «Репутаційні АКТИВісти-2024».
25 квітня 2024
25 квітня 2024
Сумихімпром, гігант і єдиний виробник двоокису титану в Україні, які належить державі (в управлінні ФДМУ), запустив на цьому тижні виробництво після тривалої паузи.
Сумихімпром, гігант і єдиний виробник двоокису титану в Україні, які належить державі (в управлінні ФДМУ), запустив на цьому тижні виробництво після тривалої паузи.
25 квітня 2024
25 квітня 2024
Аграрії можуть отримати 25% компенсації вартості придбаної сільгосптехніки 44 українських виробників.
Аграрії можуть отримати 25% компенсації вартості придбаної сільгосптехніки 44 українських виробників.
25 квітня 2024
