Хвороби соняшнику, залежно від місця розвитку, можна поділити на такі групи:
1) хвороби коріння (кореневої шийки) — біла гниль, гниль проростків, фомоз, вовчок соняшниковий;
2) хвороби стебла — альтернаріоз, біла гниль, вертицильоз, фомоз, фомопсис;
3) хвороби листя — альтернаріоз, борошниста роса, вертицильоз, іржа, несправжня борошниста роса, септоріоз, фомоз, фомопсис;
4) хвороби кошика — альтернаріоз, біла і сіра гниль, пліснявіння, несправжня борошниста роса.
Фунгіцидна допомога
Недобір урожаю від пероноспорозу може становити 5–100%, фомозу — до 40%, фомопсису — 20–50% і зменшення олійності на 2–15%, іржи — 14–38% і зменшення олійності на 4–12%, альтернаріозу — від 20–25% до 80% і зменшення олійності на 5%, білої гнилі — до 60% і зменшення олійності на 8–17% з гіркуватим смаком, сірої гнилі — 20–25% і зменшення олійності на 10%. Верхні листки під кошиком соняшнику забезпечують в урожаї на 75%, нижні листки — на 25%. Нижнє листя є джерелом поширення чотирьох небезпечних хвороб листостеблового апарату: фомоз, альтернаріоз, фомопсидоз і септоріоз. Саме ці хвороби починаються з листя нижнього ярусу. Тому, якщо зупинити їх прояв на нижньому листі, то вони не перейдуть на листя середнього та верхнього ярусів, а також на кошик.
Найчастіше фунгіциди на соняшнику рекомендують застосовувати в такі періоди: Т0 — 2–4 пари листків (ВВСН 14–18), фаза 8–10 листків (ВВСН 18–20) до 5–6 пар листків (10–12 листків), Т1 — зірочка — висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками (ВВСН 51–55–59), Т2 — початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61–69–71).
Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на соняшнику: 1-разове внесення (варіант А) — зірочка — висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками / ВВСН 51–59 (Т1), 1-разове внесення (варіант Б) — початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61–69–71) (Т2), 1-разове внесення (варіант В) — 2–4 пари листків (ВВСН 14–18), фаза 8–10 листків (ВВСН 18–20) до 5–6 пари листків (10–12 листків) (Т0), 2-разове (варіант А) — 2–4 пари листків (ВВСН 14–18), фаза 8–10 листків (ВВСН 18–20) до 5–6 пари листків (10–12 листків) (Т0) + зірочка — висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51–59 / (Т1), 2-разове (варіант Б) — 2–4 пари листків (ВВСН 14–18), фаза 8–10 листків (ВВСН 18–20) до 5–6 пари листків (10–12 листків) (Т0) + початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61–69–71) (Т2), 2-разове (варіант В) — зірочка — висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51–59 / (Т1) + початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61–69–71) (Т2), 3-разове — 2–4 пари листків (ВВСН 14–18), фаза 8–10 листків (ВВСН 18–20) до 5–6 пари листків (10–12 листків) (Т0) + зірочка — висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51–59 (Т1) + початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61–69–71) (Т2).
Ґрунтові інфекції
Дуже складно на соняшнику контролювати ґрунтові інфекції: пероноспороз, склеротініоз, сіру гниль, вугільну (попелясту) гниль, вертицильоз і вовчок, бо, наприклад, у зволоженому ґрунті первинне зараження пероноспорозом відбувається приховано зооспорами, які проросли з ооспор, через кореневі волоски кореневої системи. Далі збудник вільно проникає в коріння, стебла, листя, поширюється в міжклітинному просторі, а на зовні через отвори продихів із нижнього боку листків виносить спороношення (зооспорангії зі зооспорами), які ми бачимо у вигляді світлого нальоту. Такі хворі рослини не піддаються лікуванню і вже не дадуть урожай. Від уражених первинним зараженням рослин інфекція поширюється дощем, вітром, комахами та водами на великі відстані (до 500 м), спричиняючи вторинне (локальне) ураження листя за дуже високої вологості, проникаючи у здорові рослини через продихи листків. Ооспори пероноспороза зберігаються в рослинних решках чи ґрунті до 7 років.
Пероноспора — гриб, у розвиток якого потрібна волога і прохолодна погода з температурою не вищою за +15…+18 °С. Якщо на момент проростання насіння соняшнику стоїть посушлива тепла або спекотна погода, пероноспорозу не буде. Якщо на момент проростання соняшнику ґрунт буде насичений вологою і температура, як зазначалося, не перевищуватиме +18 °С, то збудник заражатиме соняшник.
Головний захист від насіннєвої та ґрунтової інфекції пероноспорозу — це ефективні протруйники з діючих речовин або їх комбінацій (металаксил-м, флуопіколід, флуоксастробін, тирам): флуопіколід, 120 г/л + флуоксастробін, 90 г/л + клотіанідин, 300 г/л (Модесто Плюс 8 л/т), металаксил-м, 350 г/л (Металакс 2 л/т), металаксил-м, 116 г/л + тіабендазол, 20 г/л + тирам, 400 г/л (Фаер 2,5 л/т).
Наступний захист від несправжньої борошнистої роси (НБР) — захищати посіви фунгіцидами від вторинної інфекції від фази 4–6 листків. Важливо враховувати, що збудник НБР — ооміцети — за своїми біологічними властивостями відрізняються від більшості патогенних грибів. Багато фунгіцидів проти хвороби не працюють, бо в ооміцетів немає мішеней, на які націлені, наприклад, системні триазоли, імідазоли та інші д. р.
Усі фунгіциди за вибірковістю дії на патоген поділяються на дві групи: на фунгіциди, ефективні проти несправжньо-росяних грибів (Ооміцети), та фунгіциди, ефективні проти справжніх борошнисто-росяних грибів (Аскоміцети, Базідіоміцети, Дейтероміцети). У справжніх борошнисто-росяних грибів компонентом клітинних стінок є ерогостерол, а в несправжньо-росяних грибів — целюлоза. Триазоли, імідазоли інгібують синтез ергостерола, який є компонентом клітинних стінок справжніх борошнисто-росяних грибів, якого немає в несправжньо-росяних грибів (пероноспороз). Діють проти НБР такі д. р. фунгіцидів: диметоморв, металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид. Це наступні фунгіциди: азоксистробін, 250 г/л (Тейзер, 0,5–1 л/га), диметоморф, 180 г/л + цимоксаніл, 125 г/л (Фрегат 0,6–1,0 л/га), карбендазім, 200 г/л + металаксил, 100 г/л (Метакарб 1–1,2 л/га), металаксил, 80 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг (Цілитель 2,5 кг/га), пікоксістробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л (Аканто Плюс 0,5–1 л/га).
Первинне зараження соняшнику відбувається приховано у ґрунті через кореневі волоски кореневої системи не лише пероноспорозом, через що цю хворобу на культурі важко контролювати, а й склеротініозом (білою гнилью), сірою гнилью, вугільною (попелястою) гнилью, вертицильозем і рослиною-паразитом вовчком. Біла гниль соняшнику проявляється у вигляді трьох форм: кореневої, стеблової і кошикової. Коренева форма характеризується ураженням кореневої системи як проростків, так і дорослих рослин. Таке ураження спостерігається за наявності в насіннєвому матеріалі зараженого насіння (внутрішній тип інфекції) або коренева система уражується в результаті контакту з ґрунтовою інфекцією патогена (зовнішній тип інфекції) — склероціями гриба.
Склероції — тіла довгастої або округлої форми, які складаються з тісно сплетених ниток міцелію, у яких гриб перебуває у стадії спокою до 8–12 років. Після виходу зі спокою склероції на поверхні ґрунту проростають плодовими тілами з аскоспорами, що інфікують наземні органи рослин, або склероції, що в ґрунті, проростають гіфами й інфікують підземні органи рослини.
Оптимальна температура проростання склероціїв — в межах +18…+24 °С. Грибниця розвивається за вологості ґрунту 40–50%. Апотеції формуються за температури +12…+22 °С і вологості повітря 60–80%.
Гібридів соняшнику, які мали б гени специфічної стійкості, тобто імунітет до склеротиніозу, наразі немає. До цього дня жодна насіннєва компанія не має гібридів, стійких чи навіть імунних до білої гнилі. На сьогодні вони можуть запропонувати тільки толерантні гібриди до склеротініозу.
Склеротініоз можна проконтролювати правильною сівозміною. Якщо після збирання врожаю на полі, засміченому склероціями, лишити зимувати їх у ґрунті на глибині до 5 см і наступного року посіяти на цьому полі злакову культуру. У такому разі склероції проростають, спори розлітаються, проте злак має імунітет — і зараження не станеться. Тому навіть не потрібно витрачатися на фунгіцидний захист.
Сіра гниль за своєю шкідливістю не поступається білій гнилі. Вона зріджує сходи в результаті випадання молодих рослин, погіршує посівні й технологічні якості насіння, знижує продуктивність рослин. Хвороба проявляється у вигляді пліснявіння насіння й проростків, кореневої, стеблової та кошикової форм.
Проти гнилей соняшнику найвигіднішим заходом є створення та впровадження у виробництво стійких гібридів. У разі вирощування таких гібридів немає потреби в застосуванні профілактичних обприскувань рослин фунгіцидами. На насінницьких посівах слід здійснювати ретельну агротехніку і своєчасно видаляти уражені гнилями й іншими хворобами рослини.
На жаль, серед агрономів побутує помилкове правило, чомусь поширене у вітчизняній літературі, що найкращий спосіб позбутися склероцій білої гнили — це застосувати глибоку оранку. Проте сучасні дослідження показали, що на глибині до 5 см, якщо буде волога, то склероції обов’язково проростуть наступного року. Якщо вони проростуть, то втратить свою життєздатність. А якщо склероції закопати на глибину понад 5 см, то вони входять у стан глибокого спокою, який може тривати від 8 до 12 років. Відповідно, на полях, уражених склеротініозом, не слід застосовувати глибоку оранку — і на цю особливість варто зауважити. Якщо ви зібрали врожай, уражений склеротініозом, залиште склероції зимувати на полі, а навесні висійте злакову культуру.
Підземний склеротініоз створила людина. Гриб склеротинії у природі існує мільйони років. Однак природа не має плуга, і всі склероції, що утворилися, зимували на поверхні ґрунту. З часів створення плуга і виникла ця проблема землероба — підземний склеротініоз. Спочатку спостерігається в’янення листя, а потім і рослин загалом. Уражені рослини гинуть хаотично і на різних стадіях розвитку: одна — на стадії сходів, друга — у період утворення 6–8 пар листків, третя — у фазу цвітіння. Чому їх загибель така хаотична і відбувається у різному вегетаційному віці рослин? Це залежить від того, як далеко є склероції від кореневої системи рослини. Відповідно, чим ближче вони розташовані до коріння, тим раніше буде уражена рослина, і навпаки.
Якщо ґрунт уражений склеротініозом, висівайте сидерати, зокрема гірчицю, кореневі виділення якої провокують вихід склероцій зі стану спокою, внаслідок чого вони проростають і не можуть перезимувати. Але цей агрозахід спрацює тоді, якщо є волога, потрібна для проростання сходів культури-провокатора.
У фазу цвітіння сумкоспора уражає пелюстки, бо вони не мають воскового нальоту, імунітету; другий — уражені пелюстки облітають і прилипають до листя ріпаку. Таким чином, інфекція з пелюсток «вгризається» у листя. Ось тут і криється секрет: під впливом щавлевої кислоти склеротинії уражена нею пелюстка змінює свій колір із жовтого на білий. Відповідно, якщо у фазу цвітіння ріпаку ви спостерігаєте велику кількість квіток із білими пелюстками, то це візуальний сигнал того, що рослини уражені склеротініозом. Отже, настав час застосовувати фунгіцид на соняшнику від білої гнилі.
Проти гнилей соняшнику застосовують протруйники з д. р. металаксил-м, 350 г/л (Апрон ХL 3 л/1т), тирам, 480 г/л (Роялфло Аріста 2,5–3 л/т), карбендазім, 500 г/л (Дезарал 1,5 л/т), флудиоксоніл, 25 г/л + металаксил-м, 10 г/л (Максим ХL 6 л/т), флутриафол, 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л (Вінцит 050 СS 2 л/т).
Одним із методів контролю хвороб соняшнику та підвищення врожайності цієї культури є дотримання сівозмін. В ідеальних умовах соняшник повинен повертатися на те саме поле не раніше ніж п’ять-дев’ять років.
Сергій ХАБЛАК, агроном, д-р біол. наук
